СКЕТЧНОУТИНГ. КОМІКСИ

Назва «скетчноутинг» утворена з двох англійських слів: sketch — ескіз, note — нотувати. Отже, усе зовсім просто: нотатки-ескізи.

·         Скетчноутинг — це можливість коротко та швидко фіксувати ідеї, з’єднувати їх, а потім презентувати візуально. Це гарний спосіб продумати все детально та поглянути на проект зусібіч.

Учні під час занять багато конспектують, однак чи завжди вони повертаються до своїх конспектів? На уроках історії, літератури учням старших класів доводиться багато записувати. Учителі знають, наскільки бездумно наші учні можуть вести ці записи. Але можна конспектувати творчо, додавши трохи радості, новизни до свого конспекту.

Зазвичай учні конспектують для вчителя, а не для себе. Скетчноутинг дає можливість учням створювати нові шедеври для себе.

У мене клас візуалів, тому ми спробували застосувати такий спосіб запису, як скетчноутинг. Адже він поєднує малюнки, символи з іншими традиційними рукописними елементами.

Переваги скетчноутингу:

·         використовуючи візуальні підказки, підвищуємо збереження даних у пам’яті;

·         активізуємо мозок під час створення нотаток;

·         розробляння ідей під час нотаток дає змогу створювати логічні зв’язки між підтемами;

·         нотатки доволі компактні, тому візуалу до них легко повернутися, щоб повторити матеріал.

Термін Sketchnote уперше був придуманий дизайнером і автором Майком Роде. Він автор двох книжок із скейтчноутингу та очолює активну групу у мережі Інтернет під назвою Sketchnote Army.

На уроці української мови в 10-му класі (поглиблене вивчення) з теми «Конспект прочитаного художнього твору» ми замінили традиційний конспект оповідання  І. Франка «Сойчине крило» на скетчнотатки.

Учні захотіли знати, чи впоралися із завданням, тому ми створили сторінку нашого класу у Twitter і написали листа Майку Роде. Схвальна відповідь була миттєвою, ми продовжили свою роботу над скетчноутингом.

Сторінка нашого класу, на якій ми розмістили наші приклади скетчнотатків https://twitter.com/10_A_Form

Тепер ми в групі Sketchnote Army.

На нас звернув увагу ще один дизайнер Мауро Тоселлі, який схвально відгукнувся про наші роботи.

Наш лист і відповідь Майка Роде: https://twitter.com/rohdesign/status/821336767022436353

·         Комікси

Комікс як медійний феномен з’явився в українській сфері читання нещодавно, а до масового захоплення ним ще зовсім далеко. Однак, як завжди є в суспільстві, першими підхоплюють нові віяння саме діти, тож не дивно, що поза школою існує досить потужна субкультура поціновувачів японських коміксів «манга». Попит на комікси стабільно зростає. На ринку почали функціонувати видавництва, які випускають як перекладні, так і комікси вітчизняних авторів.

Поки вчителі розмірковують, що таке комікси — порожнє розважальне читання чи нове медіа, яке можна використати для справи виховання підлітків, — частина учнів активно опікуються самоосвітою. У деяких учнів саме через комікси пробуджується бажання читати, через мемну культуру виникає інтерес до літератури. Комікси як самостійний жанр виникли в період між Першою і Другою світовими війнами приблизно одночасно в Європі (Бельгія, Франція)і США. 

Світ змінився, змінилося світобачення, з’явилися нові інструменти для опису життя. Мовою графічного малюнку володів не кожний письменник, літературний смак відчули деякі

художники. Поступово на Заході преса застосувала жанр коміксу для актуальних коментарів. Отже, ми бачимо, що форма коміксу підходить і для розваг, і для донесення більш серйозної інформації. Справді, що може бути краще для привернення уваги до теми, як не гумористична графіка в поєднанні з актуальним сюжетом?

У другій половині ХХ століття з’являється нове явище — «графічний роман» — мальована література для дорослих, що розглядає серйозні моральні та соціальні проблеми. Серйозні теми можна подавати і в дитячих коміксах через ненав’язливу мораль.

Мозок читача перекидає логічні зв’язки між малюнками приблизно так само, як між сценами в кіно. Як не дивно, але дітям створення таких зв’язків удається практично без зусиль, на відміну від деяких дорослих.

Кадри коміксу — це логічна суміш різноманітних жанрів образотворчого мистецтва — пейзаж, портрет, натюрморт. Дивним є той факт, що комікс достатньо легко перемістився в Інтернет, став частиною сучасної візуальної культури, на відміну від паперової книги, з прочитанням якої наразі в учнів виникають певні проблеми.

Отже, можна стверджувати, що комікси — це синтетичний вид мистецтва, сучасне медіа, яке поєднує в собі книжну графіку, кінематограф і літературу. Вони можуть розглядатися як інноваційний метод навчання. Комікси можна використовувати на різних рівнях, етапах навчання.

Навчальні можливості коміксів:

·         розповісти складну історію декількома зображеннями;

·         забезпечити коментарем будь-який малюнок на різну тематику;

·         використовувати символи, що легко ідентифікують усі учні;

·         на сценках коміксу, його малюнках можна моделювати культуру спілкування, життєві ситуації;

·         прокоментувати та проілюструвати актуальні питання життя (підліткові, сімейні стосунки, толерантність тощо) в ігровій формі.

Використання коміксів

Розкажи історію

·         Нарізати світлини або малюнки з певним сюжетом, утворити «кадри». Учні отримують завдання повторно за цими малюнками розповісти власні історії;

·         видалити останній малюнок «мультфільму», історії та дати завдання придумати фінал, тобто домалювати кадр. Зрештою проголосувати за найкращий фінал груп;

·         дати учням готові комікси, але з порожніми «хмарками» для слів. За малюнками, за логікою подій придумати діалоги. Історії навіть за одними малюнками можуть бути різними.

Створити комікс

·         Роздати комікси з текстом, але дати завдання зменшити текст до одного речення. Потім проаналізувати, наскільки змінився зміст коміксів;

·         роздати учням готові комікси із заповненою історією, але залишити деякі «хмарки» порожніми. Завдання: заповнити порожні місця. Зрештою порівняти та оцінити творчість роботи груп; із готових коміксів видалити «бабли». 

Завдання: придумати власні історії, діалоги, продумати логічний діалог, монолог за малюнками;

·         роздати групам різні малюнки одного сюжету.

Завдання: заповнити діалогами певну частину сюжету на власний розсуд, потім поєднати роботу, прочитати повністю комікс. Молодші учні полюбляють розфарбовувати комікси. Можна надати їм таку можливість наприкінці роботи.

Створити комікс-характер

З’ясуйте з учнями, кого вони пропонують обрати героями коміксів (наприклад: Супермен, Симпсони, суворий учитель, буркотливий старий, ледачий учень тощо). Нехай опишуть популярних для їхнього віку персонажів в Україні на сьогодні. Також можна попросити описати місцевих героїв коміксів та один сюжет описати (розіграти) з однокласником. План бесіди з учнями:

·         Що робить цей персонаж особливим?

·         Що можуть робити ці персонажі в коміксі? Чи є в них постійні характери, повноваження?

·         Які в них недоліки?

·         На що, на кого персонажі схожі?

·         Які в них особливі інтереси та амбіції?

Потім попросити кожну групу чи пару обрати улюблений персонаж та виконати простий ситуаційний діалог, що буде типовим для певного персонажа.

Творчим учням дати завдання придумати свій власний персонаж — характер, наділити його повноваженнями, рисами характеру, можливими ситуаціями дії в коміксі.

На підсумковому етапі можна намалювати історію не одного дня за участі цього персонажа.

У своїй роботі я почала використовувати готові чорно-білі комікси, до яких потрібно придумати діалоги відповідно до зображеної ситуації. Учні виконували роботи самостійно. Наприкінці уроку комікси вивішували на дошку, щоб обрати кращі роботи. Протягом тижня комікси висіли на допоміжній дошці, щоб учні інших класів могли поставити свої вподобайки. Наступного тижня учні працювали над іншим коміксом.