10 незвичайних бібліотек

Ми звикли, що бібліотеки – це величні будівлі, де панує повна тиша і гармонія. Але ж книги можна читати та зберігати у будь-якому місці, наприклад, на пляжі, у танку, у саду і навіть у телефонній кабінці. У підбірці зібрали для вас 10 незвичайних бібліотек з усього світу.

Пляжна бібліотека у Болгарії

Серфінг, пісок, бібліотека. Секунду, бібліотека? Так, ви правильно все прочитали. Це три слова, які зазвичай не стоять поряд, але чому ні? Герман Компернас у 2013 році побудував бібліотеку на піщаному пляжі болгарського причорноморського курорту Албена. І це спрацювало! Усього бібліотека налічує 2500 книг на 10 різних мовах.

Відвідувачам пляжної бібліотеки пропонують взяти книги безкоштовно, але потім обов’язково повернути їх, щоб інші теж могли несолодитись виданнями.

Публічна бібліотека в автобусі

Бразильський водій автобуса Антоніо Феррейра – яскравий приклад того, як одна людина може змінити життя громади. 11 років назад любов до читання надихнула чоловіка створити маленьку бібліотеку в автобусі.

Щоденно у бібліотеці Антоніо пропонує почитати близько 15 різних видань. Книги допомагають пасажирам відволіктись від буденного життя і не проводити дарма час у громадському транспорті.

Коли в Антоніо з’явилась ідея відкрити бібліотеку, він приніс в автобус картонну коробку з книгами. Спочатку чоловік записував імена пасажирів, які брали книги, але згодом перестав це робити: «Немає значення чи поверне людина книгу. Важливо, щоб видання передавали з рук у руки».

У майбутньому Антоніо Феррейра мріє розширити мережу бібліотек у громадському транспорті на всі автобусні лінії у Бразилії.

Бібліотека у поштовій скринці

Створити бібліотеку простіше, ніж ви думаєте. Усе, що для цього потрібно – поштовий ящик та декілька книг.

Засновник проекту – Рік Брукс. Він встановив невеликий поштовий ящик на газоні неподалік свого будинку. Там він розмістив декілька книг, які можуть взяти всі охочі.

Сьогодні у світі функціонує близько 400 невеликих безкоштовних бібліотек у 24 штатах та восьми країнах. Якщо ви хочете знайти бібліотеку неподалік, просто зайдіть на сайт та перегляньте карту їхнього розташування: littlefreelibrary.org.

Бібліотека у телефонній кабінці

Коли британська телекомунікаційна компанія вирішила прибрати знамениті червоні телефонні кабінки у південній частині Англії, містечку Вестбері-суб-Мендіп, місцеві жителі почали діяти. Вони вирішили перетворити червону кабінку на вуличну бібліотеку.

Бібліотека у Вестбері-суб-Мендіп працює цілодобово. Відвідувачі можуть зробити вибір серед 100 книг, компакт-дисків та DVD-дисків, які надали громадяни. Користувачі бібліотеки можуть брати книги безкоштовно, але згодом їх потрібно повернути.

Періодично волонтери перевіряють стан бібліотеки. Книги, які найчастіше читають, відправляють у місцевий благодійний магазин і замінюють новими.

Бібліо-мули

У 2009 році університет Вальє-дель-Момбой запустив у горах штату Трухільо у Венесуелі незвичайну послугу – бібліо-мули. Ці мобільні бібліотеки на спинках мулів доставляють книги дітям у селах, які не мають можливості купувати видання.

Бібліотека у кабінках

Цей тимчасовий стелаж з книгами встановили у 2013 році у Нью-Йорку. Форма бібліотеки дозволяє захищати книги від дощу та вітру.

Бібліотека була розроблена венесуельською дизайнерською компанією Stereotank у межах співпраці з Архітектурною лігою Нью-Йорка та фестивалем Pen World Voices, який вибрав 10 дизайнерів для побудови мініатюрних безкоштовних бібліотек у центрі Мангеттена.

Італійська вулична бібліотека

У 2012 році італійський художник Массімо Бартоліні розробив широку публічну бібліотеку на відкритому просторі під назвою Bookyard для бельгійського фестивалю мистецтв.

Бартоліні спроектував набір із дванадцяти зелених книжкових шаф і розмістив їх у середньовічних виноградниках святого Петра в аббатстві Святого Петра в Італії.

«Звичайна» бібліотека

Це єдина «звичайна» бібліотека в цьому списку, але те, що робить її унікальною – фасад. Цей інноваційний дизайн був вперше розроблений для того, щоб надихнути громаду Канзас-Сіті відвідувати бібліотеку.

Особливість бібліотеки – «Книжкова полиця громади», яка складається з 22 класичних назв, підібраних місцевими жителями.

Архітектурна книжкова полиця пролягає між вулицею Віандотта та Балтіморовим проспектом, уздовж південної стіни паркувального гаража Центральної бібліотеки. Це єдиний випадок, коли ви зможете припаркуватись біля гігантської копії книги «Ромео і Джульєтта».

Бібліотека у танку

Художник Раул Лемесофа створив вуличну бібліотеку у танку. Усього полиці вміщують 900 книг, які можна брати читати абсолютно безкоштовно.

Під час подорожей по міських центрах та сільських громадах Аргентини художник розглядає свою роботу як місію «сприяти миру за допомогою літератури».

Там, де колись танк ніс за собою гніт та руйнування, тепер він приносить літературу всіх жанрів у колекції, що постійно поповнюється за рахунок приватних пожертв.

Бібліотека на колесах

Антоніо Ла Кава, викладач італійської школи, вирішив, що після 42 років викладання він може зробити ще більше, щоб популяризувати любов до читання серед дітей.

У 2003 році, він придбав вживаний мотоцикл і перебудував його, щоб створити портативну бібліотеку, у якій зберігається 700 книг.

Олександр Грін 

Пурпурові вітрила, 7 клас

Завдання для перевірки

https://learningapps.org/view6469659

https://learningapps.org/watch?v=ptae9n1en18

https://www.thinglink.com/scene/1143559048013021186?fbclid=IwAR3LavPptZtNziiinJDv_HE17DKrzGfRU_z3Fl4P8_ZfEBrHsUmOA1iBXj0

Оноре де Бальзак

Гобсек, 9 клас 

Завдання для перевірки

https://learningapps.org/watch?v=ptn522sun18

Навчальний прийом «Три М» для вдалого завершення уроку

Позитивне на усвідомлене закінчення заняття.

Усі досвідчені вчителі знають, що навіть, якщо розповідаєш певну тему вже 30-й рік поспіль, один і той же урок у кожному класі є унікальним і його неможливо повторити в іншому. «Чому?» – ймовірно, запитають молоді спеціалісти. – «Тому, що кожен клас по-різному сприймає один і той же навчальний матеріал, тож педагогу щоразу доводиться залучати різні прийоми і методи для кожної спільноти учнів».

Пропонуємо ефективний прийом для рефлексії у скарбничку кожного молодого спеціаліста. 

«Три М» – навчальний прийом, який доцільно впроваджувати наприкінці уроку з метою рефлексії. У кінці заняття учні мають відзначити 3 момента за певним критерієм, які вони найбільш уподобали впродовж уроку.

Окрім того, кожен зі школярів також має або зазначити 1 дію, власне виконання якої дозволить зробити для нього наступний урок більш продуктивним або внести 1 конкретну пропозицію щодо удосконалення освітнього процесу (поглиблення розгляду деяких тем, що є цікавими, додавання певних форматів та інше).

Цей прийом доцільно проводити з певною періодичністю наприкінці уроку з учнями середніх та старших класах. Він стане у пригоді як для для самоаналізу роботи учнів, так і з метою аналізування вчительської роботи. Також цей прийом допоможе швидше налаштуватись педагогу на новий клас та отримати зворотній зв'язок від учнів про те, що їм найцікавіше.

Приклади найяскравіших моментів, які можна аналізувати наприкінці уроку:

• Три моменти, які здивували в процесі уроку, і про які з них захотілося б дізнатися більше. Така рефлексія дозволить активувати пізнавальні потреби учнів та розрядити обстановку наприкінці уроку.
• Три моменти, які міцно зв'язалися з вивченим раніше матеріалом. Це дозволить згадати пройдене і систематизувати отримані знання.
• Три моменти, під час яких учні зіткнулися з труднощами, і як вони подолали або не змогли подолати. Така рефлексія дозволить звернути увагу на пробіли знань учнів у межах вивчення теми або недостатність досвіду роботи з певними типами завдань та інше та допоможе знайти способи подолання цих труднощів.  
• Три моменти, які здалися в роботі вчителя найбільш вдалими, і один невдалий момент. 

Такий формат рефлексії доречно використовувати при роботі зі старшокласниками з метою самоаналізу вчителем, які методи і прийоми є найбільш ефективними і цікавими для класу, а які варто виключити чи доопрацювати.

Як досягти того, щоб кожен учень мав змогу висловити власну думку і бути почутим? 

Для цього можно скористатися одним із запропонованих форматів:

• запропонуйте учням висловитись по черзі на кшталт прийому «Світлофор»;
• об'єднайте учнів у команди та запропонуйте створити на ватмані спільну схему, в якій будуть окремими гілками прописані думки кожного учасника команди;
• запропонуйте учням написати свої 3 яскравих моменти на кольорових стікерах та приклеїти до класної дошки;
• попросіть школярів написати свої думки з приводу уроку на окремих маленьких аркушах та здати їх у кінці уроку вчителю.

Кожних з цих форматів дозволяє отримати зворотній зв'язок від учнівської спільноти для подальшого удосконалення освітнього процесу та підлаштування його під конкретний клас.

Впровадження прийому «Три М» дозволяє одночасно «поцілити кількох зайців одним пострілом»: 

1. По-перше, він дає змогу зробити ефективним самоаналіз кожному учаснику освітньо-виховного процесу – учні мають змогу підсумувати значення уроку, а вчителю дозволяє зрозуміти, що із запланованого найбільш припало до душі учням, та зрозуміти, наскільки вдалими для конкретного класу є прийоми і методи, які були обрані для роботи.
2. По-друге, дозволяє обмінюватись думками з метою покращення освітнього процесу.
3. По-третє, формує доброзичливу атмосферу в колективі та дозволяє закінчити урок на позитивній нот

Веселкові ідеї для уроків. №50. Зимові руханки

Колеги, вітаю з початком другого навчального семестру.

Схоже, снігу ми цього року не дочекаємось.

Та що нам заважає самим створити магію зими в школі?

Будемо проводити на уроках хвилинки здоров’я, що враховують всі зимові символи, образи, атрибути, а також унікальні рухи, які можна робити тільки в цю пору року.

Ділюсь своїми улюбленими зимовими руханками.

«Бабка змерзла»

Потріть долоні, кожен палець, поплескайте в долоні, подихайте теплим повітрям, зігрійте їх, поплескайте по плечах, колінах, потупайте ногами.

«Зимові чари»

Покажіть рухами:

– як падає сніжинка з неба,

– як діти колядують,

– як хлопчик засіває,

– як дівчинка ліпить сніговика,

– як сніговик тане,

– як мама пече пампушки,

– як родина прикрашає ялинку.

«Погода в Занзібарі і в Україні»

Виконувати в парі з сусідом по парті.

Спочатку рухи робить сусід зліва.

«У Занзібарі гріє сонечко (гладити по плечах сусіда справа), дме легкий вітерець (провести пальцями по спині). Та ось хмарки закрили сонце, почав накрапати дощик (стукати пальцями), здійнявся вітер (терти спину), почалася злива (енергійно стукати пальцями по спині), град (кулаками). Але що це? Буря вщухає (усе в зворотному порядку). Злива переходить у дрібний дощик, буря перетворюється на дрібненький вітерець. У Занзібарі знову сонечко».

Однокласники в парі міняються ролями. Тепер рухи робить сусід справа.

«А в Україні холодно. Коли виходиш на вулицю, мороз хапає за щоки (щипати за щоки), за вуха (масажувати вуха), пробирається під куртку (щипати спину), мерзнуть ноги (тупотіти ногами). Та коли заходиш у дім, стає тепліше, пощипують вуха, щоки (терти вуха, щоки). Поступово зігріваєшся, розслаблюєшся (гладити по плечах, спині)».

«Нам холодно»

На рахунок 1-4 – вдих через ніс.

На рахунок 5-12 – видих через ніс, обійняти себе за плечі якомога сильніше.

«Сніговик»

Діти рухами супроводжують текст учителя.

«Уявіть, що кожен з вас сніговик. Величезний, красивий, якого виліпили зі снігу. У вас є голова, тулуб, дві руки з гілочок, які стирчать в сторони, і ви стоїте на міцних ніжках. Чудовий ранок, світить сонце. Ось воно дужче припікає, і сніговик починає танути (зображають, як тане сніговик). Спочатку тане голова, потім одна рука, інша. Потім потроху починає танути і тулуб. Сніговик перетворюється на калюжу».

«Ялинки, сосни і смереки»

Клас об’єднується в три групи: ялинки, сосни і смереки.

Учитель читає вірш.

«Ялинки», почувши свою назву, виконують рух стоячи на носках, руки вгору;

«сосни» – руки в сторони, ступні ніг притиснуті до підлоги;

«смереки» – присісти, руки вперед.

Виконуючи рухи, необхідно стежити, щоб спина була пряма.

Красуню ялинку, сосну і смереку

У лісі й окрузі видно здалека.

І кожній маленькій хмаринці

Сосна посміхається в срібній росинці.

Пишається гіллям пухнаста смерека,

Й ялинка зелена росте недалеко.

І кожна смерека, ялинка й сосна

Вважає, що в лісі найкраща вона.

А.- М. Богосвятська

Представники літератури Реалізму

9 клас. Завдання

https://learningapps.org/display?v=pfosy9jya18

Прес-конференція: рольова гра для розвитку критичного мислення

Вчимо учнів розрізняти правдиві та сумнівні факти.

У буденному житті люди нерідко використовують маніпуляції, нестачу фактів, нашу довірливість і симпатії аби збити з пантелику задля досягнення власної мети. Як оминути ці підводні камені? Звісно – практикуватись у критичному мисленні!

А допоможе у цьому наша вправа, призначена для відточування навичок дискусії та критичного мислення учнями середньої та старшої школи.

Рольова гра «ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЯ»

Уявімо, що ви потрапили на прес-конференцію, де ряд посадовців представляють досягнення п’яти років власної каденції. 

Дійові особи: 

1. Телеглядачі (громадяни) – кінцеві бенефіціари від праці чиновників. Мають контролювати останніх, потребують інформації, яку надають журналісти.
2. Чиновники (президент, прем’єр-міністр, мер, комунальники) – звітують. Серед чиновників є один винуватець, наприклад – мер, який не займається ремонтом тепломереж. За нестачі фактів (незнання законів) глядачі можуть звинувачувати інших осіб – президента, прем’єр міністра, комунальників.
3. Журналісти – доносять інформацію про подію до глядачів, намагаються викрити неправду.
4. Свідки – (не обов’язково) викликаються журналістами для надання більш точних фактів.
5. Модератор – передає мікрофон журналістам, слідкує за регламентом і виділеним на запитання часом.

Правила: прес-конференція триває від 10 до 20 хв. Час на запитання і відповіді обмежений. Один журналіст може поставити два чи більше запитання, якщо модератор надасть мікрофон.

Мета вправи: діти усвідомлюють власну відповідальність за контроль над владою, навчаються критично ставитися до отриманої інформації, розуміти роль журналістів як збирачів інформації та важливої ланки між чиновниками та народом. Вивчають роль та варіативність маніпуляцій, дізнаються про розподілення відповідальності між різними ешелонами влади.

Мета гри: знайти винуватця. Її принцип нагадує засідання суду, де місце присяжних займають глядачі, яких намагаються переконати сторона звинувачення (журналісти) та сторона захисту (чиновники). 

Вигадайте будь-яку проблему. Наприклад – немає теплої води, у місті проривають труби, зникає опалення. Хто у цьому винен? Мета чиновників – виправдатися, мета журналістів – донести до глядачів вірну інформацію, позбутися маніпуляцій посадовців, розкрити необхідні факти.

Для цього обидві групи, як журналісти, так і чиновники, мають добре підготуватись (усуньте від процесу «глядачів»). 

Навчіть чиновників прийомам виправдовування та перекладання вини на інших:

• недофінансування;
• не вистачає працівників, неякісні роботи;
• підкуп одного або кількох журналістів, які будуть ставити зручні запитання, хвалити, викривляти, фальсифікувати факти;
• переведення уваги на більш одіозну, шокуючу ситуацію з іншим політиком, що відволіче увагу від історії з проривом тепломереж;
• переведення розмови на власні досягнення;
• роботи тривають, варто просто почекати;
• продажні журналісти чинять наклеп на замовлення політичних опонентів;
• у вас хибна інформація;
• питання лежить поза межами моєї компетенції.

Навчіть журналістів ставити якісні запитання та уникати маніпуляцій:

• За законом саме ви відповідальні за це питання.
• Кошти з держбюджета надійшли у достатньому обсязі.
• Роботи тривають уже 2 місяці.
• Прориви тепломереж відбуваються не перший рік за вашої каденції.
• Не приписуйте на свій рахунок відкриття заводу, що почав будуватись при вашому попереднику.
• Викриття підкупу журналіста та ін.
• Запрошення свідків, експертів.

На початку гри озвучте проблему та запитайте «глядачів» – хто на їхню думку винуватий (президент, прем’єр-міністр, мер (міський голова), комунальники)? На якому етапі зникли гроші, спрямовані на полагодження тепломереж?

Повторіть запитання «хто винуватий» по завершенню гри – за якого чиновника громадяни проголосують повторно? Чи змінили діти думку, чи дійшли правильного висновку? Якщо ні, що цьому завадило? Які маніпуляції заплутали учнів, які факти журналістів переконали?

 

Журнал «На Урок»

Редакція

Створюємо тексти-розповіді: перші кроки маленьких письменників

Аналізуємо складові тексту-розповіді.

Розповідь – це повідомлення  про події, що розгортаються  у часі. 

Коли діти починають вчитися писати розповіді, вони стикаються із рядом викликів. Із чого почати, як дібрати матеріал, яким чином будувати причинно-наслідкові зв’язки? А головне, у чому секрет цікавого, захопливого тексту? Ми розклали по поличках деякі речі, аби дітям було простіше аналізувати твори, а вчителям – пояснювати цю складну, але неймовірно цікаву тему.

Триактова структура сюжету

Вивчаючи бестселери, американські дослідники Мет’ю Джокерс та Джоді Арчер дійшли висновку, що книги, які завойовують прихильність мільйонів, мають «триактову» сюжетну структуру. Значною мірою вона співпадає з класичним поділом на вступ, розвиток та завершення, які, за рідким виключенням, є звичними для творів художньої літератури.

Одні автори обирають правильну структуру, інші – не зовсім. Тому якісь тексти читаються легко, змушуючи читачів із нетерпінням гортати сторінки, а інші – важко, тому читач відкладає книжку. Отож, своєю поширеністю триактова структура завдячує передусім ефективності, чіткості та логічності – це та будова, що привертає увагу читача.

Продемонструвати даний принцип можна на прикладі казок. Вони використовують чітко виражені вступ, середню частину та завершення, що робить аналіз структури вельми простим. 

Для прикладу розглянемо казку «Пан Коцький»:

1. Перший акт. Кіт втрачає дім (зачин).
2. Другий акт. Зустріч із лисичкою, запрошення жити разом, вихваляння чоловіком перед іншими звірями (розвиток подій).
3. Третій акт. Запрошення на обід. Пан Коцький лякає звірів, ті переконуються, що він страшний, як і казала Лисичка (кульмінація, кінцівка).

Оповідь в одному реченні

Якщо впродовж перших шести секунд відвідувач не розуміє про що сайт, він його закриє і навряд чи повернеться. Із книгами ситуація дещо інакша, втім письменник також має якомога швидше зацікавити читача.

Тому перший абзац – найскладніший. У ньому автор вирішує більшість проблем, пов’язаних із твором, визначає тему, тональність. Особливе ж навантаження покладається на першу фразу, що має:

1. Розходитися на цитати: «Усі щасливі сім’ї схожі одна на одну, кожна нещасна сім’я нещасна по-своєму» (Л. Толстий «Анна Кареніна»). 
2. Бути ємною та короткою: «На початку було слово…» («Новий завіт»)
3. Містити глобальний чи локальний конфлікт: ««Томе!» Ніякої відповіді. «Томе!» Ніякої відповіді. «І де подівся цей хлопець, хотіла б я знати…» (М. Твен «Пригоди Тома Сойєра»).
4. Демонструвати пряму мову чи характер головного героя: «Місіс Делловей сказала, що сама купить квіти» (В. Вулф «Місіс Делловей»).
5. Миттєво занурювати читача у вир подій, або давати інтригу. «Шостого лютого, тисяча дев’ятсот сімдесят третього року, коли мене вбили, мені було чотирнадцять років» (Е. Сіболд «Милі кістки»).

Вправа: запропонуйте учням проаналізувати вступний абзац повісті «Старий і Море» Ернеста Хемінгуея:

«То був старий рибалка, що промишляв на Гольфстрімі сам-один у своєму човні. Ось уже вісімдесят чотири дні він виходив у море й не піймав жодної рибини. Перші сорок днів з ним був хлопець. Та по тих сорока нещасливих днях хлопцеві батьки сказали, що старий тепер рішуче й безповоротно salao, цебто геть безталанний, і звеліли синові перейти до іншого рибалки, з яким він першого ж тижня піймав три добренні рибини. Хлопцеві було прикро бачити, як старий день у день вертається ні з чим, і він щоразу йшов допомогти йому — піднести змотану снасть, гарпун, ості або щоглу з вітрилом. Вітрило було полатане мішковиною і, обгорнуте навколо щогли, скидалося на прапор безнастанної поразки».

Які завдання вирішує даний уривок у контексті початку повісті? 

Він містить:

1. Експозицію (доля, професія та становище головного героя).
2. Мотивацію (чому впіймати рибу старому життєво необхідно).
3. Конфлікт (зрада старого рибалки суспільством та вірність хлопчика).
4. Конфлікт, загорнутий у експозицію.

Перш ніж почати писати, потрібно розробити план, мати уявлення про точку «А» і точку «Б», звідки і куди ми хочемо прийти. Інколи це план пересування героїв у просторі, а інколи траєкторія їхніх внутрішніх перетворень, навіть якщо персонаж за поріг власної хати так і не ступить. Нерідко у першому акті подається «експозиція».

Експозиція – частина твору, де змальовуються суспільне середовище і життєві обставини, у яких формувався характер дійових осіб та історичні умови, що впливають на розвиток подій. У деяких випадках можливе її ототожнення з передісторією (передмовою).

Як жив герой до початку подій? Чому конфліктна ситуація стала можливою? Зазвичай положення, у яке поставили персонажа, є «діжкою пороху», а подія (чи сам протагоніст) – «запальним шнуром», тригером, від якого все вибухає.

Наприклад, у романі Сінклера Льюїса «Головна вулиця» головною героїнею є освічена дівчина з мегаполісу, яка стає дружиною доктора з маленького містечка. Із опису її життя до одруження (експозиція) ми розуміємо – героїні не місце у провінції, тож проблем не уникнути. Знайомство з доктором та переїзд відбуваються наприкінці першого акту і стають поштовхом для конфлікту та переходом у другий акт.

Вправа: прочитайте або перекажіть декілька казок. Попросіть дітей виділити подію-тригер, без якої не почався би конфлікт. «Івасик-Телесик» – хлопчика помічає Змія. «Пан Коцький» – кота виганяють з дому (поштовх до пригод), вихваляння лиси (конфлікт). «Лисиця і журавель» – лиса подає страву, яку журавель не здатен з’їсти.

Розвиток подій та стрибки напруги

Другий акт передбачає розвиток подій і конфлікту. Як визначили Мет’ю Джокерс та Джоді Арчер, популярні книги мають регулярну послідовність сюжетних спадів та підйомів. Це принцип «американських гірок», де за спуском слідує підйом, а потім знову спуск. Оскільки значення злету яскравіше відчувається лише на тлі падінь, завдання письменника – варіювати періоди спокою та піднесення, криз та вирішень. 

Вправа: Погляньте на графіки двох бестселерів. Їх сюжетні повороти складаються у майже ідентичні криві напруги. Запропонуйте дітям намалювати криві напруги для декількох казок та порівняти їх. Горизонтальна вісь на графіку – плин часу. Вертикальна – позитивний чи негативний відтінок подій.

 

Якщо ви знайшли тему і головну думку для свого твору, дали героям мету, у другому акті саме час донести їх до читача. Нехай кожна нова криза буде кроком до великої цілі, що поступово пояснює мотивацію героїв, допомагає їм внутрішньо рости. В ідеалі крива сюжету має рівномірно підніматися й опускатися, доки на одному з піків не сягне максимуму.

Кульмінація та завершення

Кульмінація – не тільки найбільш напружений момент, це також остаточне розв’язання проблеми, яку автор досліджує впродовж усього твору. Саме на цьому етапі у читача формується певне відношення до подій.

Крім того, кульмінація – це точка неповернення. Після переламного моменту герой змінюється, його життя ніколи не буде таким, як раніше. У казці «Пан Коцький» звірі вагаються, чи дійсно кіт страшний та під виглядом бенкету хочуть оцінити лисиччиного чоловіка. До цього моменту зберігається ризик. Раптом Пан Коцький не зможе вразити звірів, раптом його слабкість буде розкрито? Утім, після бенкету всі остаточно переконані – «такий малий, а ледь нас всіх не розірвав». Сприйняття оточуючими героя змінилося раз і назавжди.

У романі напруга спадає поступово. Автор описує наслідки, життя головних героїв, їхню реакцію, висновки. Що ж до коротких оповідань, то кульмінація перенесена ближче до кінця і виступає як контрастна, несподівана ситуація. Прийом «відкритого фіналу» будується на співпадінні піку подій та завершення твору. Саме так відбувається у гоголівському «Ревізорі» – німа сцена, завіса.

Отже, будова художнього твору – не примха окремого автора. Це добірка правил, ритмів і загалом ціла наука, що передбачає успіх текстів, аналізує їх структуру. Література, як і фізика чи біологія, має свої закони, а текст – це живий організм, тож не варто нехтувати універсальними прийомами.

Журнал «На Урок»

Редакція