Леся Українка – українська Wonder Woman

«Єдиний мужчина в українському письменстві»

Вивченню творчості Лесі Українки у школі відводиться чималий час, а її велична постать і дотепер обростає легендами та домислами, які ледь мають хоч якесь відношення до реального життя жінки. Ми вирішили поглянути на біографію великої поетеси під іншим кутом та показати, як вчитель може розповісти учням про її життя за допомогою сторітелінгу.

Така подача матеріалу покращує запам’ятовування. Використовуйте її у процесі підготовки до ЗНО, таким чином ви налаштуєте учня на сприйняття творчості авторки. До речі, подібна методика суголосна зі стратегіями критичного мислення, про які ми неодноразово згадуємо у нашому Журналі. Погляд на письменника як на людину дозволить з більшим розумінням поставитися до митця, зняти завісу, за якою «сховані» усі хрестоматійні митці та уникнути шароварщини.

---

Коли Сергій Мержинський помирав в неї на руках, вона чекала на зізнання в коханні. І він зізнався. З останнім подихом пролунало таке жадане зізнання – «Я вже давно люблю...». Але не Лесю. Вона росла у сталевих руках материного контролю. Вона мріяла стати архіваріусом, а їй відмовляли. Вона хотіла грати на роялі, але хвороба змусила назавжди відмовитись від улюбленої справи. Доля щоденно перевіряла жінку на міцність.

Уявити, як Леся Українка все це пережила, складно. Її рятувала творчість. Як у ту ніч написана біля ліжка смертельно хворого коханого поема «Одержима». Але якби не всі ці біди, чи знали б ми Лесю Українку саме тою Залізною Леді українського творчого Олімпу?  

Індиго кінця ХІХ століття

Мати Лесі вважала дівчинку малорозвиненою та приділяла весь свій час старшому сину Михайлу. Дівчинку навіть не віддавали до школи, вона навчалася дома за складеною матір’ю програмою. Отак ще змалечку Українка дізналася, як воно, жити з домашнім абьюзером.

Хоча на перший погляд здається, що Лесі з самого народження випав щасливий квиток – вона народилася у дуже відомій родині. Її матір’ю була знана поетеса Олена Пчілка, а батьком – освічений поміщик Петро Косач. У їхньому будинку завжди було багато відомих гостей: брат Олени Пчілки Михайло Драгоманов, Іван Франко, Панас Мирний та багато інших. Про таке оточення багато хто міг тільки мріяти! До речі, саме Франко згодом скаже про Українку, що вона «чи не єдиний мужчина в українському письменстві». Погодьтесь, досить сумнівний «комплімент» для молодої жінки. Втім, Франко принаймні був щирим. Такої розкоші, як щирість, Леся у буденному житті знала небагато.

Сама Леся була справжнім вундеркіндом, а то й взагалі дитиною-індиго (а може, вона випередила свій час років на сто?). Дивіться самі: читати вона навчилася вже в чотири роки, в шість – майстерно вишивала, а в дев’ять написала свій перший вірш. Вона знала декілька мов, а у дев’ятнадцять років написала для своїх сестер підручник «Стародавня історія східних народів».

Але Олену Пчілку досягнення дочки не дуже цікавили, вона була зосереджена на синові. У сучасному світі діти мали б усі шанси не поділити увагу батьків та зненавидіти один одного, закінчивши конфлікт в кабінеті психотерапевта. Але, як не дивно, брат з сестрою навпаки дуже зблизилися, для них навіть вигадали спільне ім’я – Мишелося. Михась обожнював сестру, відчував несправедливість матері. Але що він міг зробити, окрім як подарувати свою любов сестрі? І Леся це цінувала. До останнього його подиху.

Хвороба

Коли у 1881 році Леся вперше пожалілася на те, що у неї болить нога, її почали лікувати масажами та ваннами. Але згодом біль перейшов у руки. Родина звернулася до лікарів і ті, після довгих обстежень, поставили діагноз: туберкульоз кісток. На той час ця хвороба була невиліковною.

 

Леся Українка була дуже допитливою дитиною та, здається, нічого не боялася. Вона запросто могла серед ночі втекти до лісу аби побачити русалку та інших чарівних істот. Можете уявити щось подібне сьогодні? Але саме допитливість за іронією долі їй і зашкодила. Коли дівчинці було 9 років, вона знову ж таки самовільно втекла на річку, аби подивитися на свято Водохреща. В результаті в неї дуже намокли ноги, що і стало причиною тяжкої хвороби, з якою мисткиню асоціюють і дотепер, наче це найбільша її заслуга чи візитівка.

На щастя, родина Косачів мала достатньо грошей для лікування, принаймні на декілька років. Саме завдяки цьому жінка змогла прожити 42 роки, хоча померла у страшних злиднях, покинута світом та друзями.

Чоловіки

1898 Леся познайомилася за своїм майбутнім чоловіком, Климентом Квіткою. Вони довго працювали разом, збираючи фольклор, а потім обвінчалися. Але рідні поетеси сприйняли цей крок негативно та вважали шлюб мезальянсом. Ще б пак, вона – відома письменниця, а він – бідний чиновник низького рангу. Та ще й на 9 років молодший за неї!

 

Насправді Лесю Українку не вважали красунею: до тогочасний стандартів вона не дотягувала. До того ж аж ніяк не на руку була їй і хвороба: про неї було відомо. А отже, багато хто вважав її дуже кволою та слабкою жінкою, яка мало не прикута до ліжка. Насправді ж все було не так погано. Відомий громадський діяч Михайло Павлик так згадував про неї: «Леся просто приголомшила мене своєю освіченістю й тонким розумом. Я думав, що вона живе лише поезією, але це далеко не так. Для свого віку це – геніальна жінка. Ми говорили з нею дуже довго, і в кожнім її слові я бачив розум і глибоке розуміння поезії, науки і життя!».

Але до зустрічі з Климентом Леся вже закохувалась. Про Сергія Мержинського знають всі, але й до нього вона мала романтичні стосунки. Першим коханням Лесі став Максим Славинський, той самий, якій пізніше став одним з керівників Центральної Ради та послом УНР у Празі. Але у їх стосунках з Лесею не було жодного революційного забарвлення, вони просто перекладали разом Гейне. Почуття до Славінського надихнули поетесу на написання таких чудових віршів як «Стояла я і слухала весну», «Горить моє серце», «Сон літньої ночі».

Втім, почуття до Славінського стало лише блідою тінню у порівнянні з коханням до Сергія Мержинського. Знайомство їх відбулося в Ялті в 1897 році, куди обоє приїхали на лікування. Мержинський також хворів на туберкульоз, і його стан був дуже тяжким. Але це саме той чоловік, який круто змінив долю жінки. Передусім саме жінки. Адже їх стосунки є символом трагічного нерозділеного кохання. Але без Мержинського сьогодні ми б не знали Лесю Українку драматурга, адже саме він доклав зусиль, аби сцену побачила «Блакитна троянда».

 

Хто б міг подумати, але спочатку Сергій Лесі зовсім не сподобався. Вона навіть довго говорила про те, що між ними просто дружба, хоча насправді давно вже закохалася. І все б нічого, якби сам Мержинський також не був впевнений, що вони просто друзі. До речі, так і не відомо, чи здогадувався він, що Лесине ставлення до нього змінилося.

Після смерті Мержинського Леся Українка не могла й уявити, що покохає когось знов, але зустріла Климента Квітку. Він дійсно кохав її, та постійно доводив це, знаходячи гроші на лікування та домовляюсь про консультації у кращих лікарів в Єгипті, Греції, Австрії та Німеччині. Проте все марно, хвороба продовжувала прогресувати. Подружжя було свідомими чайлдфрі. Обоє хворіли, обоє не могли собі дозволити привести у цей світ дитину і залишити її сиротою. А може, Леся так і не розлюбила Сергія?...

Леся Українка і Ольга Кобилянська 

Спекуляцій на тему стосунків Леси Українки та Ольги Кобилянської було дуже багато. Висновки про те, що між жінками було щось більше, ніж дружба, сучасні літературознавці зробили на основі листування. Проте ніяких підтверджень тому, що дві великі письменниці були коханками, не було. Більше того, дружні стосунки між ними зав’язалися саме на ґрунті нещасливого кохання до чоловіків: Леся не могла забути Мержинського, а Ольга страждала за письменником Осипом Маковеєм.

Проте не можемо не визнати, що Леся Українка була дуже освіченою та прогресивною для свого часу жінкою. Саме тому можна допустити, що вона б однозначно виступила за права та свободи всіх людей незалежно від статі та сексуальної орієнтації.

---

Леся Українка померла 1 серпня 1913 року. В неї не лишилось друзів, не лишилось грошей, шанувальники кудись зникли, але нагадували про себе ті, хто давав хворій жінці гроші в борг. В неї не лишилось нікого, крім її Климента, написаних та ненаписаних творів та пекучого болю.

Вона пережила стільки, що не кожен у змозі витримати - щоденна боротьба з собою та обставинами, перепони, втрата коханого, нерозуміння світу, прагнення досягти свого внутрішнього ідеалу. І все це привело її до безсмертя.

Журнал «На Урок»

Три надзвичайні гри на уроках літератури, в які можна зіграти усім класом

Навчіть своїх учнів вигадувати спільно власні неймовірні історії!

Сторітелінг, або вигадування історій, – популярний прийом для розвитку уяви та творчого мислення.

Пропонуємо 3 цікаві ігрові вправи, які неодмінно вподобають ваші учні та дозволять залучити для їхнього виконання увесь клас.

Гра «Творче співавторство»

Перш ніж виконувати завдання, учні сідають колом, кожний учасник має підготувати собі аркуш та ручку.

Сенс завдання: Учні одночасно вигадують стільки ж оповідань, скільки у колі учасників. Кожне оповідання пишеться на ходу спільними зусиллями всіх учнів.

Принцип виконання: За сигналом учителя кожен учень записує на своєму аркуші першу фразу, саме вона стане початком майбутнього оповідання, і передає аркуш сусідові, що сидить за годинниковою стрілкою. 

Із кожною наступною фразою, складність завдання зростає, адже збільшується обсяг тексту, який спершу потрібно перечитати, а потім вже продовжити. Тому вчитель поступово збільшує час на вигадування продовження оповідання (наприклад, щоразу на 25-30 секунд).

Щоразу за командою вчителя аркуші передаються, доки кожен з них колом не повернеться до учня, який написав першу фразу оповідання.

За одну-дві фрази до закінчення розповіді педагог попереджає, щоб учасники могли логічно завершити оповідання. Після цього учні читають вголос усі твори, що написані спільними зусиллями та разом обирають найбільш оригінальні сюжети.

Творчі різновиди гри:

1. Задайте жанр твору, наприклад, мелодрама, детектив чи інше. Усі учасники мають, щоразу доповнюючи оповідання, дотримуватись обраного жанру.  Більш складний різновид – вигадування одночасно розповідей різних жанрів (у верхній частині кожного аркуша потрібно вказати жанр, у якому має бути витримане оповідання). По завершенні цієї гри, кожен твір, окрім вдалого сюжету, оцінюється також з точки зору дотримання обраного жанру.
2. Розподіліть між учасниками певні «ключові» слова чи вирази, які вони щоразу мають вписувати, створюючи своє змістовне доповнення оповідання. Для виконання такого завдання доведеться проявити більшу кмітливість.
3. Запропонуйте створити оповідання-пародію на манеру деяких людей, що полюбляють зовсім недоречно розповідати щось «до речі». Для цього кожен гравець, окрім фрази, що продовжує розповідь, повинен повідомити щось «до речі», зачепившись за будь-яке слово зі своєї фрази доповнення. У цьому випадку саме оповідання виходить смішним, але писати та слідкувати за сюжетною лінією стає складніше. 

Приклад фрази: «Перелякавшись не на жарт, вони чкурнули навтіки. До речі, біг дуже корисний для здоров'я та дозволяє попередити захворювання серця».

Гра «Вигадування казки за малюнками»

Для цієї гри вам стануть у пригоді карти Пассаторе, як їх виготовити – читайте в окремому матеріалі.

Сенс завдання: Учні разом на ходу вигадують спільну історію чи казку, сюжет якої базується на рандомних малюнках, які учні витягують по черзі зі спільної колоди.

Принцип виконання: Розсадіть учнів колом, а по центру покладіть колоду спеціальних карт із малюнками, «рубашками» догори. 

Перший гравець бере карту, демонструє її усім учасникам та починає вигадувати історію, в якій обов'язково має згадуватись те, що зображено на його картці. Кожен наступний гравець, по черзі витягуючи карту, логічно продовжує загальний сюжет історії, спираючись на зображення своєї картки. 

Гра триває доки у колоди залишаються карти. Гравець, який витягнув останню картку, має вигадати логічне закінчення історії.

Гра «Літературний серіал»

Запропонуйте учням зіграти у цікаву гру, яка буде тривати упродовж усього навчального року. Попередньо вам знадобиться завести один спільний товстий зошит чи блокнот, а також щотижня приділяти 10 хвилин часу на презентацію кожної серії літературного серіалу. 

Сенс завдання: Учні упродовж року мають створити спільне оповідання-серіал, яке складається зі стількох серій, як і кількість  учнів у класі (30 учнів – 30 серій). Попередньо узгодьте тематику, стиль і жанр. 

Літературний серіал можна супроводжувати ілюстраціями або оформити у вигляді коміксу.

Принцип виконання: Кожен учень з класу отримує творчий блокнот на тиждень, упродовж якого він має вигадати та написати одну свою серію, яка стане логічним продовженням попередніх та розкриватиме загальний сюжет серіалу. Почати може будь-хто з учнів за бажанням.

На кожному учневі лежить велика відповідальність, адже під його сюжет будуть у подальшому підлаштовувати наступні серії. Однокласники можуть допомагати автору чергової серії порадами, ідеями, але вирішувати, що саме буде написано в серії, має тільки він. 

Щотижня у певний день під час уроку виділяється час на читання чергової серії. Після цього зошит передається наступному автору.

Сувора умова – не можна писати нічого образливого про однокласників!

У кінці навчального року, коли серіал буде закінчено, запропонуйте учням разом його відредагувати та створити електронну чи друковану версію, яка залишиться на згадку в кожного учня. 

5 ефективних сторітелінгових вправ: ігри від Джанні Родарі для розвитку фантазії

Сторітелінг – мистецтво створювати історії – з кожним роком стає все популярнішим навчальним прийомом в українських школах. Але як вигадати цікаву історію? Як розвивати фантазію та уяву? 

Джанні (Джованні) Родарі – всесвітньо відомий італійський письменник-казкар, автор казки «Пригоди Цибуліно» – стверджував: уява – не привілей обраних, нею наділені всі. Просто її треба розвивати.

Казки самого Родарі за легкість стилю і захопливий сюжет справедливо називають «іграшками зі слів». Як йому вдавалося все це вигадувати? Джанні Родарі поділився своїм досвідом у книзі «Граматика фантазії», в якій він запропонував прості вправи, за допомогою яких можна розвивати фантазію і уяву кожного.

Пропонуємо кілька найбільш цікавих, на наш погляд, вправ від Родарі, що можуть стати у пригоді не тільки школярам, а й дорослим.

Вправа 1. Історія з набору слів

Принцип виконання:

Вигадайте будь-яке слово і запишіть його вертикально, буква під буквою. Потім доберіть будь-які слова, які починаються на відповідні букви і запишіть їх поряд. 

Наприклад:

л – листопад

и – ирій

с – самотність

и – ич

ц – цеберка

я – янгол 

Дібравши так слова, отримуємо певний «скелет» історії. Далі сюжет будується з обов'язковим залученням кожного з цих слів або похідних від них (слово по вертикалі можна теж залучити, а можна й оминути, як в історії нижче). 

Приклад історії

Засмучений янгол Володя сидів біля вікна. Йому було страшенно тоскно і самотньо у цей похмурий день листопада. Краплі дощу барабанили по цеберці за вікном, створюючи ледь чутну сумну мелодію, яка лише посилювала ці гнітючі почуття.

Ще одна душа його підопічного відлетіла в ирій. Ич воно як, у минулому Володю неодноразово нагороджували відзнакою «Янгол-охоронець року», а цьогоріч він втратив уже 13 земних підопічних. «Невже старію, – подумав Володя, – чи просто їх надто багато, і я не встигаю за усіми наглядати?».

Пролунав дзвіночок. Обідня перерва скінчилась. Час повертатись до роботи.

Вправа 2. Біном фантазії

Принцип виконання

Оберіть два будь-яких іменника, які змістовно якомога віддаленіші між собою (наприклад, гітара і миша) і поєднайте їх.

Як це зробити? Щонайперше, за допомогою прийменників. 

Далі зміст історії можна розкривати за допомогою відповідей на додаткові питання. Наприклад, так:

Миша в гітарі (Що робить? За яких обставин опинилася? Що відчуває?)

Миша під гітарою (Чому? Хто поруч?)

Гітара у миші (Співає душа? Творча особистість? Концертна діяльність чи певне свято?)

Миша на гітарі (Намальована? Сидить? Грає?)

Процес смислового поєднання подібних пар слів стимулює творчу діяльність і може стати основою оригінального сюжету певної історії.

Вправа 3. Несподіванка

Принцип виконання

Запропонуйте учням передати основний зміст певного оповідання за допомогою 5 ключових слів. А потім створити нову історію, додавши 6 слово, яке жодним чином не пов'язане із сюжетом.

Наприклад, казку «Курочка Ряба» можна переказати за допомогою таких слів – курка, яйце, дід, баба, сльози. 

Додайте нове слово, наприклад, металобрухт, і попросіть учнів або органічно вписати це слово в існуючий сюжет, або переписати зміст відомої історії, вигадавши в ній нові обставини.

Приклад історії

Минуло 2 роки. Усі спроби Курочки Ряби знов знести обіцяне золоте яйце були марними. Однак їй таки вдалося отримати певні здобутки, у неї виходили дійсно незвичайні яйця – їхня шкаралупа була з міцного заліза.

Здавалося б, який зиск від цього? Ан ні! У селі був пункт прийому металобрухту. Старенькі почали здавати шкаралупу і невдовзі збагатилися. Після цього жили вони не лише довго, а й щасливо.

Вправа 4. Техніка фантастичних гіпотез

Принцип виконання

Доберіть випадкові підмет і присудок та запропонуйте школярам вигадати історію на кшталт «Що було б, якби...?» з підстановкою запропонованої пари слів.

Наприклад, підмет – стілець, присудок – говорити. Отже, отримаємо гіпотезу, на якій має будуватися подальша історія – «Що було б, якби стілець міг говорити?».

Вправа 5. Ігри з помилками

Принцип виконання

Запропонуйте школярам вигадати чи переписати відому історію: у центрі такої історії буде слово чи словосполучення, в якому допущена словесна помилка. Наприклад, якщо учні помилково вживають словосполучення «одягати (предмети одягу, взуття)», замість «надягати», можна запропонувати написати казку про життя одягу чи взуття: як ці речі прокидаються, умиваються, одягаються і йдуть на роботу.

Або, нагадаємо, раніше Всеосвіта писала, що популярні розмовні звороти «пельмешки», «днюшка» це не зовсім красиво. Відтак можна придумати історію про те, як при використанні зменшувального суфікса слів одразу суттєво зменшуються самі явища. Наприклад, доба дня народження, який назвали «днюшка», триває всього 1 годину, а жінка, яку назвали без пестливої інтонації «жіночка», стає не більше 10 сантиметрів на зріст.