Методика глобального читання – універсальний спосіб навчити кожну дитину
Учимося читати цілими словами.
Часто деяким учням у молодшій школі доволі складно навчитися читати, просто вивчаючи букви. Така ситуація може бути спричинена різними факторами, зокрема, особливостями розвитку дитини, інвалідністю чи відсутністю мотивації до навчання. Тож доводиться шукати альтернативні способи, які б допомогли відкрити для всіх учнів дивовижний світ читання.
Один із можливих варіантів вирішення цієї проблеми запропонував американський лікар-фізіотерапевт Гленн Доман ще у другій половині ХХ століття. Нині його методику називають «глобальним читанням». Вона була створена для того, щоб допомогти навчитися читати дітям із порушеннями психічного розвитку. Та сьогодні глобальне читання активно використовують для навчання будь-яких дітей.
Суть методики глобального читання
Її ідея полягає у тому, що навчання читанню може відбуватися за тими ж принципами, що і оволодіння усним мовленням. Ми опановуємо говоріння завдяки тому, що з самого дитинства постійно чуємо мову інших людей. За цією логікою, тоді ж дитина може навчитися читати, постійно сприймаючи конкретні слова (візуально та на слух). Адже людина мислить цілими слова та поняттями, а не окремими буквами. Літери, які їх утворюють, є для дитини абстракціями (на відміну від реальних предметів). Тож і вивчити слово, яке позначає конкретний образ, простіше, ніж запам’ятовувати кожну букву.
Ефективно застосовувати цю методику при роботі з дітьми до 7 - 9 років, адже саме у цей час права півкуля мозку дитини максимально навантажена. Це дозволяє сприймати інформацію комплексно, з урахуванням усіх її аспектів. На практиці глобальне читання реалізується через тривале та регулярне сприйняття учнем (візуально, аудіально, тактильно) записаних слів, словосполучень та речень. Це допомагає мозку самостійно формувати механізми для читання. Крім того, застосування методики дозволяє успішно розвивати увагу, зорову пам’ять та абстрактне мислення дітей.
Для того, щоб навчання було успішним, слова мають лунати голосно та чітко. Їх потрібно записувати на окремих картках, заввишки не менше двох сантиметрів, чорним шрифтом на білому тлі (Доман пропонував позначати їх червоним кольором). Навчання глобальному читанню у жодному разі не має втомлювати чи дратувати дитину. Вона повинна відчувати власну значущість у процесі виконання роботи, бути зацікавленою в її успішному результаті. Демонстрація кожної картки має відбуватися у швидкому темпі – протягом однієї-двох секунд (інформація буде засвоюватися дитиною на підсвідомому рівні). Для того, щоб ефективно розширювати словниковий запас дитини, добирайте визначення на різну тематику.
Алгоритм застосування методики глобального читання
Навчання глобальному читанню можна (і потрібно) здійснювати, зважаючи на індивідуальні психологічні та фізіологічні можливості дитини. Існує чимало алгоритмів застосування методики. Як зразок пропонуємо модель із п’яти етапів.
1. Вивчення іменників (із опорою на зорове сприйняття зображень).
Покажіть учню зображення (фото чи малюнок) і назвіть його, додаючи відповідний жест (дитина має повторити його за вами). Наприклад, «Дивись. Це – кіт+жест». Потім покладіть світлину перед дитиною та покажіть їй картку з відповідним словом, кілька разів чітко вимовивши його. Попросіть учня провести вказівним пальцем по картці зліва направо. Після цього помістіть її під зображення, щоб учень розумів зв’язок між ними. Під час одного заняття можна опрацювати 10-15 слів (наприклад, «мама», «будинок», «суп», «іграшка» тощо). Вивчені поняття варто вилучати, замінюючи новими. Також вивчені слова та зображення варто вклеювати до окремого альбому (одне поняття на сторінку).
2. Повторення іменників і власних назв (без зорового сприйняття зображень).
Покладіть перед дитиною дві картки із вивченими словами, які б сильно відрізнялися за своєю структурою (наприклад, «суп» та «іграшка»). Попросіть учня вказати потрібний предмет, назвавши його (можна також використовувати відповідний жест). Щоб ускладнити завдання, можна збільшувати кількість слів (для демонстрації та називання).
3. Вивчення дієслів (із зоровим сприйняттям відповідних зображень та без нього).
Підготуйте зображення (піктограми або фото), які означають різні дії (наприклад, «іде», «їсть», «грається» тощо). Їх вивчення є ідентичним до сприйняття іменників (описано вище). Також варто разом із дитиною вклеїти по одному зображенню дії посеред сторінки альбому. Це дозволить підготувати школяра до читання простих речень.
4. Створення та читання простих речень із опорою на зображення дії.
Запропонуйте дитині взяти створений власноруч альбом та відкрити його на тій сторінці, яка містить зображення дії. Далі розкладіть перед нею кілька карток та попросіть обрати потрібне слово (наприклад, «кіт»). Після того, як учень покаже та назве його, попросіть помістити картку перед зображенням-дією. Після цього дитина має обрати слово-відповідник піктограми (якщо зображення в альбомі має підпис, то його потрібно прикрити аркушем паперу). Далі назвіть ще один іменник та попросіть вказати його на одній із карток. Таким чином можна утворити просте речення (наприклад, «Кіт грається іграшкою»). Після цього попросіть учня прочитати все речення.
5. Створення простих речень без використання зображень.
Розкладіть перед дитиною кілька карток та попросіть обрати потрібні слова (наприклад, слова «мама», «п’є», «сік»). Учень має по черзі вибрати кожне з них та розкласти у потрібній послідовності. Після цього разом із дитиною прочитайте створене речення. Не забувайте також використовувати жести.
Поступово, використовуючи описану вище послідовність, можна формувати словниковий запас дитини та створювати разом з нею спеціальний «Альбом для читання». Учень має (за бажанням, звичайно ж) брати участь у його створенні – вклеювати зображення чи підписи до них. Це неодмінно підніме рівень його зацікавленості, допоможе пов’язати нові знання з образами із життя дитини. Тож тут доцільно використовувати фотографії учня, його рідних і домашніх улюбленців.
Про що варто пам’ятати
Варто пам’ятати, що обраний лексичний матеріал має відповідати віковим особливостям та інтересам дитини. Також кожен учень має власний темп запам’ятовування, до якого необхідно підлаштовуватися. Якщо ж виникають проблеми, потрібно перевірити такі ризики:
- дитині нудно і нецікаво (слова та зображення не відповідають її інтересам);
- слова та зображення не відповідають віку дитини;
- демонстрація карток із словами занадто повільна / швидка;
- слова дуже складні / прості для запам’ятовування;
- дитина має порушення слуху чи зору.
