Розвиток креативності на уроках літератури: актуальність та способи реалізації

Актуальні проблеми розвитку креативності в сучасній школі, її реальне значення для життя людини. 3 типи завдань для розвитку креативності, які ви зможете використати вже сьогодні.

Чи ставляться в середній школі до розвитку креативності належним чином? Пригадайте, будь ласка, себе чи своїх дітей у дитячому садочку – ледь не щодня додому приносились малюнки, різні саморобки. Декілька разів на рік готувалися до вистав у садочку, на які могли прийти батьки. Але, на жаль, з переходом до середньої школи акцент на творчості стає менш відчутним.

Мова про те, що розширене вивчення точних, природничих наук, забирає час у творчих дисциплін. Ще декілька років у середній школі буде малювання та музика, але потім – акцент на «серйозних» дисциплінах.

Quo vadis?

Виходить, що з приходом до школи творчий потенціал дитини поступово зменшується, хоча від природи всі мають схильність до творення нового і прекрасного. Змінюються пріоритети і для вчителів, і для школярів. Фактично ми маємо ситуацію, коли діти виконують чужу волю, не маючи можливості відхилитися від заданого алгоритму. Всі ми добре розуміємо, чому так відбувається – контроль за учнем на уроці спрощується.

За твердженням психологів, через десять років трансформується світосприйняття суспільства, надто простими це не буде, тому варто готуватися до змін. На педагогах лежить завдання – навчити дитину сприймати ці зміни, адаптуватися до них. У цьому разі трансформація буде менш болючою. Як досягти такого результату?

Практикуйте креативний підхід для виконання звичних завдань. Навчайте по-новому, розвивайтесь. Викиньте старі конспекти та перейдіть до наочності чи ігрового процесу. Дозвольте дітям самим шукати цікаві рішення тривіальних задач. Хай вони помиляються на цьому шляху, у ваших силах направити їх у потрібному напрямку.

Творче розвинені діти можуть:

• Зрозуміти позицію практично кожного, з ким будуть спілкуватися.
• Критично мислити, шукати правду та першоджерела.
• Добре сприймати зміни та адаптуватися до нових умов.
• Шукати виходи з критичних чи проблемних ситуацій.
• Генерувати нові ідеї та успішно їх втілювати.

З огляду на сказане, може здатися, що у середньої школи фактично немає можливостей розвивати креативність в дитині. Це хибна думка, адже можна знайти творчий підхід у викладанні будь-якого предмету. У цій статті ми розглянемо можливості розвитку креативності на прикладі уроків з літератури, оскільки цей предмет поки що дає більше шляхів для цього.

Завдання з креативності на уроках літератури

Наведемо цитату Джорджа Короса, канадського педагога, автора низки книг, зокрема й «Інноваційне мислення». Він пише: «Творчість – це те, де ми починаємо мислити інакше, інновація – це те, де творчість оживає. Для мене важливо змусити учнів побачити себе як творців, бо реальне навчання починається тоді, коли вони самі творять щось». Погодьтесь, це вагомий аргумент для того, щоб почати запроваджувати інновації на уроках.

Запропонуйте школярам такі типи творчих робіт:

Цікавий критичний аналіз

Досить просто піти за старою схемою у процесі аналізу художнього твору. Алгоритм такого розбору міститься в усіх підручниках, його практична цінність у тому, що він дає загальне уявлення про твір. Але чи дає розуміння? Можливо, є сенс урізноманітнити процес аналізу твору.

Запропонуйте виконати аналіз твору у зручній формі (усній чи письмовій). Нехай дитина виходить за рамки, нехай говорить з позиції свого розуміння. Це гарантує краще запам’ятовування, допоможе учню зрозуміти, що твір багатогранний. І кожна з граней там, де він її побачив.

До вашої уваги типова схема аналізу драматургічного чи епічного твору:

1. Короткі відомості про автора.
2. Історія написання і видання твору.
3. Життєва основа.
4. Жанр.
5. Конфлікт.
6. Тема, ідея, проблематика твору.
7. Композиція твору, конфлікт особливості сюжету, їхня роль у розкритті проблем.
8. Значення позасюжетних елементів (епіграфи, авторські відступи, присвяти, назви тощо).
9. Система образів, творення характерів.
10. Мовостильова своєрідність твору.
11. Підсумок (художня цінність твору, значення для процесу).
12. Власна думка.

Спробуйте більш творчо підійти до цієї схеми, хай вона лишається базовою. Діти можуть асоціативно поєднувати усі ці пункти, досліджуючи причинно-наслідкові шляхи. Якщо учень пропонує свій варіант визначення ідеї чи проблеми, при цьому пояснює його, не поспішайте виправляти школяра, підводячи його під стандарт книги. Краще похвалити та за потреби пояснити власну позицію стосовно того чи іншого питання.

Ще цікавий підхід – використати компаративний аналіз, це актуально для вчителів і української, і зарубіжної літератури. Порівняти можна такі програмні твори:

• Ліна Костенко «Бузиновий цар» – Гете «Вільшаний король».
• Карпенко-Карий «Мартин Боруля» – Мольєр «Міщанин-шляхтич».
• Байки Леоніда Глібова та Івана Крилова.
• І. Котляревський «Енеїда” – Вергілій «Енеїда».

Можна йти ще далі та порівняти тексти та втілення в кіно чи театрі:

• «Тіні забутих предків» М. Коцюбинського та фільм С. Параджанова.
• «Ромео і Джульєтта» Шекспіра: текст, вистава та один з фільмів.

Список орієнтовний, його можна продовжувати. Цінність такого підходу у можливості поглиблено вивчити твір, оцінити його положення у світовому літературному контексті.

Звісно, можна дати опорний конспект, але не обмежуйте свого слухача. Завдяки завданням цього типу кожен учень зможе побудувати власний логічний ланцюжок для запам’ятовування та розуміння твору.

Перепишіть фінал, продовжте книгу

Написання творів для більшості учнів ніколи не було легкою справою, а з початком епохи інтернету, ситуація стала ще гіршою. Дитині простіше знайти твір на задану тему в мережі, ніж написати щось самостійно. Хтось мириться з таким положенням (мовляв, щось принесли, то й добре), хтось категорично негативно до цього ставиться. Потурати цьому однозначно не варто, краще регулярно виконувати творчі завдання, які допоможуть розкритися.

У якості творчого завдання на контрольній роботі запропонуйте написати уявне продовження того чи іншого твору. Дайте інструмент, з яким дитина зрозуміє, що їй підвладно кардинально змінити світ книги (для початку).

Інколи трапляється, що класичні твори української чи зарубіжної літератури даються важко, особливо, якщо вони великі за обсягом. Після їх огляду у дітей лишається певний осад. Або інша ситуація – твір важкий через сумний фінал, складну проблему. Використайте завдання такого типу: “Уяви, що Голова “чорного трибуналу” у фіналі “Я (Романтика)” робить вибір не вбивати. Як складеться його доля після цього?”.

На жаль, як показує практика, діти часто не розуміють завдання, оскільки в них живе думка – автор написав твір, все, переробляти його не можна. Така несвобода формує вельми категоричну особистість, яка навіть не знає, що МОЖНА вийти за певні межі.

Уявіть себе на місці якогось героя

Подібні завдання можна давати з перших класів. Діти вже можуть поставити себе на місце казкового персонажа, зрозуміти хибність чи правильність його вчинків, зрозуміти для себе варто щось робити чи ні.

Подібне завдання для учнів середньої та старшої школи – це шанс висловитись устами іншої, абстрагованої особи. У підлітковому віці важливо, щоб тебе почули, але сміливості щось сказати не завжди вистачає. А ось можливість поставити себе на місце іншого та висловити думку його устами, є дуже цінним з психологічної та творчої точки зору.

Запропонуйте завдання такого типу: “Уявіть себе на місці героя новели М. Коцюбинського “Intermezzo”. Опиши свої відчуття, коли ти вперше вийшов у поле”.

Два останні завдання не лише допоможуть розвинути уяву та творчі здібності учня, а й покажуть рівень знань, адже без знання книги досить складно вигадати її продовження. Таким чином буде досягнуто одразу декілька результатів: закріплення матеріалу, розвиток творчості, поглиблене розуміння того чи іншого художнього світу.

Досить корисним вважається залучення ігрових моментів: вікторини, командні змагання а знання тої чи іншої теми. Але не забувайте, що не всі діти здатні розкритися у змаганні, інколи навпаки вони стають більше закритими. Використовуйте усі можливості – і командні, і індивідуальні, щоб кожен учень міг проявити себе.

Замість висновків

Наостанок хочеться сказати, що вчителю також необхідно розвивати свою креативність, щоб стати прикладом для своїх учнів. Розвиток інтелекту має йти поруч із розвитком творчих здібностей для виховання гармонійної особистості, яка зможе ходити крізь стіни, говорити з єдинорогом, пити чай на місяці разом з маленьким добрим тиранозавром, чиї лапки надто короткі, щоб тримати чашку (і байдуже, що це лише в уяві). 

Журнал «На Урок»

Редакція

Топ-10 книг для вчителів

Декілька цікавих книг, які «прокачають» професійні навички вчителя.

Рецепт затишного вечора: заваріть чашку ароматного чаю, візьміть теплу ковдру та закутайтесь у неї, посадіть поруч котика (не обов'язково, але не завадить). Останній штрих – оберіть цікаву книгу та насолоджуйтеся читанням. 

1. Алан Кроуфорд, Венді Саул «Технології розвитку критичного мислення учнів»

Книга містить близько 60 методів і прийомів для інтерактивного навчання та розвитку критичного мислення. У тексті описана концептуальна модель «базові уроки»: так звана стенограма кожного уроку, в якій описано діяльність учителя та учнів. 

2. Брайан Трейсі «Досягнення максимуму. 12 принципів»

Книга Брайан Трейсі допомагає читачам усвідомити важливість думок у нашому житті та розібратися у тому, чому одні люди успішніші за інших. Книга підходить амбіційним особам, які прагнуть ставати кращими з кожним днем. Автор описує 12 законів, які можуть привести людину до успіху. Також він розказує, як притягувати до себе корисних людей, цінні ідеї та нові можливості, які допоможуть досягти бажаної мети. Автор говорить про те, що діти навчаються, копіюючи поведінку дорослих, які знаходяться поруч. Тож якщо вчитель займатиметься своїм розвитком, це послужить гарним прикладом для учнів. 

3. Мері Шіді Курсінка «Виховання надзвичайної дитини»

Ця книга – своєрідний порадник для вчителів та батьків. У ній авторка розглядає стосунки у сім'ї через призму психології. Учителям стане корисною інформація про те, як треба поводитися з активними дітьми і допомагати розвивати їхні здібності. Авторка пише про взаємини батьків та їхніх дітей, але чимало порад будуть корисними і вчителям. Мері допомагає виявити та зрозуміти причини дивної поведінки дитини, а також гасити конфлікти та емоційні атаки. 

4. Дейл Карнегі «Як виробити впевненість у собі та впливати на людей, виступаючи публічно»

Книга чудово підійде тим, кому доводиться часто виступати публічно. Тобто – вчителям! Дейл Карнегі стверджує, що наш голос – це інструмент, у якому приховані дивовижні можливості, які допоможуть досягти успіху. Автор книги розпочинав кар’єру як ведучий психологічних тренінгів та навчав мистецтву публічних виступів. Карнегі вважав ораторське мистецтво життєво необхідною навичкою, без якої неможливо досягти вершини. 

5. Девід Брукс «ДНК особистості»

Книга для саморозвитку вчителів. Вона про те, чому потрібно переглянути власні пріоритети та зосередитися на внутрішніх чеснотах. Автор презентує низку історій, які допоможуть читачеві краще пізнати себе, знайти власні стратегії гартування характеру та досягти душевної гармонії. Автор руйнує стереотип про те, що самовпевненість, статус та матеріальна забезпеченість – головні запоруки щасливого життя. 

6. Ельвіра Сараб’ян «Навчіться говорити так, щоб вас почули. 245 простих вправ за системою Станіславського

Учителі мають говорити чітко та зрозуміло, бо саме від цього залежить легкість сприйняття дітьми інформації. У книзі показано 245 вправ, які покращать ораторські здібності читача, зроблять голос «гіпнотичним» та допоможуть позбутися мовленнєвих дефектів. До того ж у книзі є поради, які допоможуть запам'ятовувати великі об'єми інформації. 

7. Піко Айєр «Мистецтво спокою. Пригоди на шляху в нікуди»

Автор у книзі використовує власний досвід у подорожах та життєві надбання Леонарда Коена, Махатми Ганді, Марселя Пруста та Емілі Дікінсон. Піко Айєр також розкриває правду про вплив спокою на гостроту розуму у сучасному шаленому ритмі життя. Письменник пише про те, що існує давнє мистецтво, яке здатне навчити людину переосмислювати своє життя.

8. Ніна Джексон «Чудовий учитель. Як працювати зі складними учнями та батьками і отримувати задоволення від професії»

У книзі авторка відповідає на найбільш поширені запитання вчителів. Що робити, якщо діти не хочуть навчатися? Ваші колеги-консерватори не бажають підтримувати нові методи навчання? Батьки не поважають учительський підхід до роботи? Кожній із цих проблем Ніна Джексон присвятила окремий розділ. Також працівники освіти почерпнуть знання про те, як ладити з дітьми із дислексією, із синдромом порушення активності та уваги чи аутизмом. У книзі є кілька плей-листів із музикою, які, на думку авторки, допоможуть учням краще засвоювати матеріал. 

9. Брайан Трейсі «Зроби це зараз. 21 чудовий спосіб зробити більше за менший час»

Брайан Трейсі ділиться із читачами своїми відкриттями та спостереженнями, що пов'язані з ефективним розподілом часу. У книзі показано, як можна вийти із зони комфорту, щоб добитися вирішення складних задач, які людина полюбляє відкладати «на потім». 

10. Тал Бен — Шахар «Парадокс перфекціоніста»

Автор пише про те, що прагнення бути ідеальним досить часто заважає людині стати щасливою. Ця книга допомагає подолати бар'єр і вчить відмовляти тим речам, які, як нам здається, допомагають зробити життя перефектним. Тал Бен наголошує на тому, що кожен має бути оптималістом – намагатися тримати баланс між силою та можливостями. 

А ви яку книгу порадите прочитати?

Журнал «На Урок»

Редакція

Аналізуємо казки і книги за методом Джозефа Кемпбелла

Метод аналізу книг та казок, що допоможе поглибити розуміння структури історій.

Із зародженням літератури людство неодноразово задавалося питанням – чи є якийсь універсальний сюжет, формула? Знайти його вдалося Джозефу Кемпбелу, який ввів поняття «мономіфу» – мега-сюжету, що лежить в основі багатьох історій: від казок до романів. Концепція, винайдена дослідником міфології, є вкрай простою, але дає ключ до класифікації і глибшого розуміння багатьох текстів.

Що таке мономіф?

Уперше термін з’явився у науковій праці «Герой із тисячею облич» (1949). Згідно з теорією Кемпбела, подорож героя поділяється на кілька етапів. Зі звичайного світу герой потрапляє у незвичний, сповнений небезпек і випробувань. Там він чинить подвиги, у ході яких отримує дар (магічний предмет, титул, наречену) і опиняється на межі смерті, але дивовижним чином рятується. З отриманим даром він повертається додому та несе мудрість/добробут іншим людям.

Таким чином, в основу багатьох історій, на думку дослідника, покладено одну сюжетну структуру, що відображує класичний сюжет – дорослішання, ініціація та застосування здобутих знань на благо суспільства. З варіаціями ця історія повторюється у казках та міфах різних народів, що вказує на її надважливе значення для розвитку культур у будь-яких куточках нашої планети.

Структура мономіфу

У найпростішому вигляді його етапи можна відобразити як: відбуття – ініціація – повернення, що відповідає перетворенню молодого члена суспільства на зрілу і сильну особистість. 

Як правило, на початку казки герой мешкає з батьками, утім, певна проблема, особа чи внутрішнє відчуття спонукають його покинути дім. Таку ситуацію називають «покликом до мандрів». Інколи герой намагається відкинути поклик та відмовитися від долі, але вона у будь-якому випадку наздоганяє його.  

Обираючи шлях, герой отримує магічне заступництво (боги, гноми, чарівні звірі, фея-хрещена та ін.). Інколи це стається одразу, а інколи після того, як персонаж перетинає кордон безпечного світу та стає на шлях пригод. Долаючи перешкоди, мандрівник демонструє винахідливість, хоробрість, повагу до старших тощо. Переборюючи спокуси та долаючи перепони, він дорослішає та нерідко здобуває королівський статус (стає рівним батьку/матері/наставнику).

Далі герой опиняється в обставинах, які прирівнюються до смерті (перебуває у череві тварини, спить мертвим сном, порубаний на шматки, зварений у казані тощо.), але виходить із них неушкодженим, чи навіть із новими можливостями (незворотна якісна зміна), долає основну проблему, перемагає лиходія, отримує магічний предмет (або статок) та повертається додому. 

У деяких випадках повернення відбувається без проблем, тоді як у інших персонаж має втекти від велетня чи відьми, або стикається зі заздрістю (братів чи сестер) удома, але закріплює свій новий статус, одночасно позбавляючися неприємностей, які спонукали його піти з дому на початку.

Де його можна застосувати?

Казки та міфи мають найбільш універсальні сюжети, тому знайти риси мономіфу в них дуже просто. Дванадцять подвигів Геракла, міфи про Одіна, спуск богині Інанни у потойбіччя, пригоди Гільгамеша… Усі вони мають спільні елементи – подорож, проблема, потяг до пригод, випробування, повернення у світ із новою силою/знаннями.

Цей же шаблон легко віднаходиться у багатьох казках:

• «Червона шапочка» – життя з матір’ю; хвороба бабусі; подорож заради допомоги; зустріч із вовком, який з’їдає дівчинку (ініціація) та нове народження з черева звіра цілою та неушкодженою.
• «Гензель і Гретель» (аналогічні історії: «Хлопчик-мізинчик», «Івасик-Телесик», численні сюжети, де дві сестри почергово відправляються у ліс, аби служити чаклунці, ведмедю, або лісовому духу) – життя з батьком; похід у ліс (ініціація); зустріч із чаклункою та її вбивство; повернення додому зі скарбами.
• «Білосніжка» – життя з мачухою; спроба вбивства і потрапляння у ліс; зустріч із гномами; отруєне яблуко; воскресіння та повернення на трон.
• «Три апельсини» – життя при дворі; прокляття старої жінки; початок подорожі; зустріч із трьома феями; проникнення у сад зі сторожем і викрадення апельсинів; загибель двох дівчат, що виходять з чарівних апельсинів і порятунок третьої; підступ старої прачки, яка видає себе за наречену; розкриття обману.

За аналогічною схемою можна розглядати книги чи романи. Варто пам’ятати, що художня література описує конкретні випадки і ситуації, тоді як казка, навпаки, тяжіє до універсального, узагальненого досвіду. Саме тому остання демонструє мономіф у найбільш чистій його формі.

Частково або повністю етапи мономіфу присутні у таких книгах, як: «Подорож Нільса з дикими гусаками», «Убити пересмішника», «Володар перстів», «Квіти для Елджернона», «Анна Кареніна», «Аліса в країні чудес», «Гамлет» та ін. Аби зробити аналіз цікавішим для дітей, можете розглянути етапи мономіфу у відеоіграх, або популярних пригодницьких фільмах: «Голодні ігри», «Чорна пантера», «Моана», «Король лев» , «Назад у майбутнє» та ін.

Попросіть учнів проаналізувати казки: «Попелюшка», «Кіт у чоботях», «Снігова королева», «Дикі лебеді», «Віслюча шкура», «Гидке каченя», «Красуня і чудовисько», «Колобок» (приклад невдалої ініціації через пихатість головного героя та неповагу до тварин-предків) використовуючи такі запитання:

1. Де та з ким живе герой на початку?
2. Як виглядає поклик до подвигу, подія, що вириває з буденного, звичного світу?
3. Хто його/її друзі, помічники?
4. Які випробування?
5. Коли відбувається критична, найбільш небезпечна ситуація?
6. Чи вдалося герою без перешкод повернутись додому (можливо, він знаходить щастя на новому місці)?

Завдяки цьому аналізу учні знайдуть багато спільного у казках, фільмах та міфах. Навіть там, де зовсім не очікували! Крім того, вони навчаться розуміти будову сюжету, адже мономіф відповідає одній із найбільш популярних сюжетних структур.

Журнал «На Урок»

Використання інтернет-мемів на уроках

Ідеї для створення дотепних навчальних мемів на будь-якому уроці, а також добірка зручних онлайн-інструментів для їх монтажу.

Як би не намагались вчителі бути серйозними під час уроків, але всі люблять дотепний гумор. Погодьтесь, і вечорами не всі читають виключно «розумні» книги, а дійсно творчі вчителі черпають ідеї для впровадження на уроках з найрізноманітніших джерел!

Команда освітнього проекту «На Урок» постійно шукає і знаходить ідеї та навчальні прийоми, які можуть стати ефективним і креативним доповненням до уроку кожного сучасного педагога! Інколи, це переосмислення загальновідомих ігрових форм, а інколи – запозичення трендів з бізнесу чи культури, які можуть стати ефективними формами навчального процесу.

Отож, сьогодні ми поговоримо про сучасний тренд із поп-культури. Він широко використовується для комунікації у соцмережах, але може стати і відмінним інструментом для побудови яскравого уроку. Це інтернет-мем!

Що таке інтернет-мем

Мем, або інтернет-мем, – це будь-яка дотепна коротка інформація (фраза, зображення, звукоряд, відео) іронічного характеру, яка відтворює певне ставлення до якихось подій чи обставин, та поширюється в інтернеті. Найпопулярнішими є інтернет-меми у форматі зображення із влучним жартівливим текстовим поясненням.

Жартівливі зображення останніми роками набули надзвичайного поширення. Хоча сам термін і концепція мема були запропоновані ще у 1976 році професором оксфордського університету біологом Річардом Докінзом.

Докінз популяризував ідею того, що подібно тому, як біологічна інформація складається з найменших одиниць – генів, так і вся культурна інформація складається з мемів. Причому термін meme походить не від англійського memory (пам'ять), а від терміну «меметика» (теорія еволюції культури).

Функції та значення мемів:

• репрезентативна: відтворення побаченого, прочитаного чи почутого з відповідним акцентом на певній інформації;
• комунікативна: реакція на ситуацію, яка породжує дискусію, а також створення особливого мовного простору, зрозумілого певній групі;
• креативна: відтворення подій дійсності у творчому форматі з використанням сучасних онлайн-інструментів.

 

За якими принципами створюється мем

• Інформаційна складова. В основі мему може бути певна фраза, спірне питання, формула, афоризм тощо. Мем – це лаконічна змістовна фраза, яка має гумористичний відтінок, зрозумілий та близький для певної групи людей.
• Емоційна складова. Сенс мему – гумор, емоційна близькість поєднання зображення та текстової складової для репрезентативної групи учнів (наприклад, певний клас чи паралель).
• Парадокс, новий сенс загальновідомого. Використовуйте гру слів, оксюморони, метафори чи переносне значення слів, тобто ситуації, коли певне словосполучення набуває нового нетипового значення.

Ідеї завдань з використанням мемів

Візуалізація широко використовується для подачі навчального матеріалу. Раніше ми вже писали про такі прийоми, як скрайбінг, хмари слів, інтелект-карти, буктрейлери, хронолайнери тощо. Інтернет-меми також набувають поширення не тільки як інструмент для спілкування у мережі, але й у освітній сфері.

Меми можна залучати на уроках з будь-якого предмету:

• Створіть власноруч, наприклад, лінгвістичний мем, в якому класична література чи правила мовлення будуть подані у дещо незвичному осучасненому форматі.

• Надайте учням певну світлину та запропонуйте дібрати заголовок за темою вивчення таким чином, щоб утворився мем. Це дозволить школярам використати креативний підхід до опанування навчального матеріалу.
• Запропонуйте учням добірки підписів та набір світлин та попросіть створити меми, скомпонувавши заготовки та надавши аргументацію власного бачення.

• Запропонуйте створити мем з використанням певного стійкого словосполучення чи нового слова. Такий вид роботи якнайкраще підійде для уроків з мови. Для інших навчальних дисциплін можна взяти за основу певний термін.


Онлайн-ресурси для створення власних мемів

Для створення мемів можна скористатися спеціальними онлайн-інструментами. Ми дібрали кілька найбільш простих та зручних ресурсів.
1. Risovach
Risovach – безкоштовний та простий у користуванні російськомовний онлайн-генератор мемів.
Переваги:
• інтуїтивно зрозумілий інтерфейс програми;
• швидкість виконання – генерація мему у 3 кроки (вибір зображення, додавання фрази-мему, скачування готового матеріалу);
• наявність бібліотеки шаблонів найбільш популярних зображень;
• можливість завантажити власне зображення.
2. Meme generator
Meme generator – безкоштовна програма для створення мемів, яку можна використовувати через браузер комп`ютеру чи, завантаживши застосунок на смартфон.
Переваги:
• більше 900 шаблонів старих та нових мемів;
• вибірки популярних мемів за певний період;
• можливість завантажити власне зображення із визначенням меж текстового поля;
• наявність теки «Вибране», куди можна додавати вподобані зображення;
• можливість поділитись власним мемом у соціальних мережах;
• пошук популярних мемів, створених іншими користувачами, за певним тегом.
3. Meme arsenal
Meme arsenal – безкоштовний онлайн-генератор мемів і коміксів.
Переваги:
• можливість створювання мему не лише на єдиному зображенні, але і генерації коміксу;
• зручний пошук шаблонних зображень (за ключовим словом, тегом, серед популярних чи нових, зі світлин, малюнків чи коміксів);
• налаштування розміру букв, центрування та положення тексту у завантаженому і шаблонному файлі при створенні мему.
• 
• Журнал «На Урок»
  Редакція

Весняні привітання

Як можна привітати весняний день?

– Доброго весняного ранку!

– Ах, весна, яка романтична пора! Всі щасливі, посміхаються і закохані…

– Доброго ранку, дорогі друзі! Щось ви сьогодні такі невеселі? Ви забули, яка сьогодні дата? Перший день весни! Пропоную це якось відзначити. Давайте працювати без опитування і оцінок. Погоджуєтесь?

– Діти, заплющте очі, чи відчуваєте ви весну, не бачачи її? Спробуйте зараз почути весняні голоси, відчути, як чисте, прохолодне повітря заходить у груди, уже відчувається запах зелені та квітів…

– Який із весняних місяців вам подобається найбільше і чому?

– Що розповіло вам ранкове весняне сонце? Чи помітили ви, як раділи пташки?

– Доброго дня, мої сонячні! Давайте розкривати на уроці наші таланти, як бруньки.

– Доброго дня, мої дорогі! Весна іде, радість знань несе на крилах ластівок.

– Доброго дня, любі друзі! Нехай ваші весняні посмішки звеселять сьогодні наш урок.

– Мої дорогі весняні фіалочки!..

– Любі мої! Весна!.. Послухайте спів пташок… Вдихніть в себе свіжість ясного дня, тепло сонячних променів.

– Весна, на думку японського письменника Харукі Муракамі, така пора року, коли дуже добре починати щось нове. От і в нас сьогодні нова тема…

– Погляньте у вікно, які чудові картинки уміє малювати весняна природа.

– Весна днем красна.

– У весняну погоду і смутний веселим буває.

– Сонце гріє, сонце сяє – вся природа воскресає.

– Травневі дні дарують нам тепло і радість, аромат яблуневого  квіту і різнобарвних тюльпанів.

Леся Українка – українська Wonder Woman

«Єдиний мужчина в українському письменстві»

Вивченню творчості Лесі Українки у школі відводиться чималий час, а її велична постать і дотепер обростає легендами та домислами, які ледь мають хоч якесь відношення до реального життя жінки. Ми вирішили поглянути на біографію великої поетеси під іншим кутом та показати, як вчитель може розповісти учням про її життя за допомогою сторітелінгу.

Така подача матеріалу покращує запам’ятовування. Використовуйте її у процесі підготовки до ЗНО, таким чином ви налаштуєте учня на сприйняття творчості авторки. До речі, подібна методика суголосна зі стратегіями критичного мислення, про які ми неодноразово згадуємо у нашому Журналі. Погляд на письменника як на людину дозволить з більшим розумінням поставитися до митця, зняти завісу, за якою «сховані» усі хрестоматійні митці та уникнути шароварщини.

---

Коли Сергій Мержинський помирав в неї на руках, вона чекала на зізнання в коханні. І він зізнався. З останнім подихом пролунало таке жадане зізнання – «Я вже давно люблю...». Але не Лесю. Вона росла у сталевих руках материного контролю. Вона мріяла стати архіваріусом, а їй відмовляли. Вона хотіла грати на роялі, але хвороба змусила назавжди відмовитись від улюбленої справи. Доля щоденно перевіряла жінку на міцність.

Уявити, як Леся Українка все це пережила, складно. Її рятувала творчість. Як у ту ніч написана біля ліжка смертельно хворого коханого поема «Одержима». Але якби не всі ці біди, чи знали б ми Лесю Українку саме тою Залізною Леді українського творчого Олімпу?  

Індиго кінця ХІХ століття

Мати Лесі вважала дівчинку малорозвиненою та приділяла весь свій час старшому сину Михайлу. Дівчинку навіть не віддавали до школи, вона навчалася дома за складеною матір’ю програмою. Отак ще змалечку Українка дізналася, як воно, жити з домашнім абьюзером.

Хоча на перший погляд здається, що Лесі з самого народження випав щасливий квиток – вона народилася у дуже відомій родині. Її матір’ю була знана поетеса Олена Пчілка, а батьком – освічений поміщик Петро Косач. У їхньому будинку завжди було багато відомих гостей: брат Олени Пчілки Михайло Драгоманов, Іван Франко, Панас Мирний та багато інших. Про таке оточення багато хто міг тільки мріяти! До речі, саме Франко згодом скаже про Українку, що вона «чи не єдиний мужчина в українському письменстві». Погодьтесь, досить сумнівний «комплімент» для молодої жінки. Втім, Франко принаймні був щирим. Такої розкоші, як щирість, Леся у буденному житті знала небагато.

Сама Леся була справжнім вундеркіндом, а то й взагалі дитиною-індиго (а може, вона випередила свій час років на сто?). Дивіться самі: читати вона навчилася вже в чотири роки, в шість – майстерно вишивала, а в дев’ять написала свій перший вірш. Вона знала декілька мов, а у дев’ятнадцять років написала для своїх сестер підручник «Стародавня історія східних народів».

Але Олену Пчілку досягнення дочки не дуже цікавили, вона була зосереджена на синові. У сучасному світі діти мали б усі шанси не поділити увагу батьків та зненавидіти один одного, закінчивши конфлікт в кабінеті психотерапевта. Але, як не дивно, брат з сестрою навпаки дуже зблизилися, для них навіть вигадали спільне ім’я – Мишелося. Михась обожнював сестру, відчував несправедливість матері. Але що він міг зробити, окрім як подарувати свою любов сестрі? І Леся це цінувала. До останнього його подиху.

Хвороба

Коли у 1881 році Леся вперше пожалілася на те, що у неї болить нога, її почали лікувати масажами та ваннами. Але згодом біль перейшов у руки. Родина звернулася до лікарів і ті, після довгих обстежень, поставили діагноз: туберкульоз кісток. На той час ця хвороба була невиліковною.

 

Леся Українка була дуже допитливою дитиною та, здається, нічого не боялася. Вона запросто могла серед ночі втекти до лісу аби побачити русалку та інших чарівних істот. Можете уявити щось подібне сьогодні? Але саме допитливість за іронією долі їй і зашкодила. Коли дівчинці було 9 років, вона знову ж таки самовільно втекла на річку, аби подивитися на свято Водохреща. В результаті в неї дуже намокли ноги, що і стало причиною тяжкої хвороби, з якою мисткиню асоціюють і дотепер, наче це найбільша її заслуга чи візитівка.

На щастя, родина Косачів мала достатньо грошей для лікування, принаймні на декілька років. Саме завдяки цьому жінка змогла прожити 42 роки, хоча померла у страшних злиднях, покинута світом та друзями.

Чоловіки

1898 Леся познайомилася за своїм майбутнім чоловіком, Климентом Квіткою. Вони довго працювали разом, збираючи фольклор, а потім обвінчалися. Але рідні поетеси сприйняли цей крок негативно та вважали шлюб мезальянсом. Ще б пак, вона – відома письменниця, а він – бідний чиновник низького рангу. Та ще й на 9 років молодший за неї!

 

Насправді Лесю Українку не вважали красунею: до тогочасний стандартів вона не дотягувала. До того ж аж ніяк не на руку була їй і хвороба: про неї було відомо. А отже, багато хто вважав її дуже кволою та слабкою жінкою, яка мало не прикута до ліжка. Насправді ж все було не так погано. Відомий громадський діяч Михайло Павлик так згадував про неї: «Леся просто приголомшила мене своєю освіченістю й тонким розумом. Я думав, що вона живе лише поезією, але це далеко не так. Для свого віку це – геніальна жінка. Ми говорили з нею дуже довго, і в кожнім її слові я бачив розум і глибоке розуміння поезії, науки і життя!».

Але до зустрічі з Климентом Леся вже закохувалась. Про Сергія Мержинського знають всі, але й до нього вона мала романтичні стосунки. Першим коханням Лесі став Максим Славинський, той самий, якій пізніше став одним з керівників Центральної Ради та послом УНР у Празі. Але у їх стосунках з Лесею не було жодного революційного забарвлення, вони просто перекладали разом Гейне. Почуття до Славінського надихнули поетесу на написання таких чудових віршів як «Стояла я і слухала весну», «Горить моє серце», «Сон літньої ночі».

Втім, почуття до Славінського стало лише блідою тінню у порівнянні з коханням до Сергія Мержинського. Знайомство їх відбулося в Ялті в 1897 році, куди обоє приїхали на лікування. Мержинський також хворів на туберкульоз, і його стан був дуже тяжким. Але це саме той чоловік, який круто змінив долю жінки. Передусім саме жінки. Адже їх стосунки є символом трагічного нерозділеного кохання. Але без Мержинського сьогодні ми б не знали Лесю Українку драматурга, адже саме він доклав зусиль, аби сцену побачила «Блакитна троянда».

 

Хто б міг подумати, але спочатку Сергій Лесі зовсім не сподобався. Вона навіть довго говорила про те, що між ними просто дружба, хоча насправді давно вже закохалася. І все б нічого, якби сам Мержинський також не був впевнений, що вони просто друзі. До речі, так і не відомо, чи здогадувався він, що Лесине ставлення до нього змінилося.

Після смерті Мержинського Леся Українка не могла й уявити, що покохає когось знов, але зустріла Климента Квітку. Він дійсно кохав її, та постійно доводив це, знаходячи гроші на лікування та домовляюсь про консультації у кращих лікарів в Єгипті, Греції, Австрії та Німеччині. Проте все марно, хвороба продовжувала прогресувати. Подружжя було свідомими чайлдфрі. Обоє хворіли, обоє не могли собі дозволити привести у цей світ дитину і залишити її сиротою. А може, Леся так і не розлюбила Сергія?...

Леся Українка і Ольга Кобилянська 

Спекуляцій на тему стосунків Леси Українки та Ольги Кобилянської було дуже багато. Висновки про те, що між жінками було щось більше, ніж дружба, сучасні літературознавці зробили на основі листування. Проте ніяких підтверджень тому, що дві великі письменниці були коханками, не було. Більше того, дружні стосунки між ними зав’язалися саме на ґрунті нещасливого кохання до чоловіків: Леся не могла забути Мержинського, а Ольга страждала за письменником Осипом Маковеєм.

Проте не можемо не визнати, що Леся Українка була дуже освіченою та прогресивною для свого часу жінкою. Саме тому можна допустити, що вона б однозначно виступила за права та свободи всіх людей незалежно від статі та сексуальної орієнтації.

---

Леся Українка померла 1 серпня 1913 року. В неї не лишилось друзів, не лишилось грошей, шанувальники кудись зникли, але нагадували про себе ті, хто давав хворій жінці гроші в борг. В неї не лишилось нікого, крім її Климента, написаних та ненаписаних творів та пекучого болю.

Вона пережила стільки, що не кожен у змозі витримати - щоденна боротьба з собою та обставинами, перепони, втрата коханого, нерозуміння світу, прагнення досягти свого внутрішнього ідеалу. І все це привело її до безсмертя.

Журнал «На Урок»