Добірка універсальних ігрових прийомів для активізації уваги учнів та підвищення їх пізнавального інтересу на уроках.
Помічаєте, що під час уроку учні втрачають увагу? Таке буває, особливо при вивченні нового матеріалу. А що ж робити, коли за програмою треба все ж таки «вичитати» основну теорію?
Щоб урок не перетворився на лекцію, спробуйте під час заняття переключати увагу учнів. Для цього якнайкраще змінювати форму роботи з пасивного вивчення до активного навчання. Пропонуємо добірку простих і цікавих прийомів для цього:
1. Прийом «Так чи ні»
В чому сенс: Вчитель загадує певне число, літературного героя, явище природи тощо, а задача учнів віднайти відповідь. Головна умова – учні мають послідовно задавати питання, на які вчитель може відповідати лише «так», «ні» чи «не суттєво».
Приклад: На уроці природознавства вчитель, наприклад, загадує слово «Місяць».
Приклад діалогу:
— Це небесне тіло?— Так!— Воно газоподібне?— Ні!— Ми можемо його побачити на небі без телескопу?— Так!— Воно з хвостом?— Ні!— Ми бачимо його щоночі?—Так!—Ми бачимо його детально?—Так!—Це супутник Землі?—Так!—Це Місяць!
Навіщо: Цей прийом дозволяє формувати навички системного мислення, відбирати потрібні факти, пов'язувати їх між собою у єдиний логічний ланцюжок.
Для того, щоб зменшити галасливість при роботі, вчитель попередньо має зазначити, що питання краще задавати послідовно, не перебиваючи та поважаючи один одного.
2. Прийом «Здивуй-но!»
В чому сенс: Вчитель задає учням, здавалося б, просте запитання, над яким вони і не замислювались. А після припущень школярів повідомляє їм цікавий факт на цю тему.
Приклад: На уроці біології під час вивчення харчових ланцюжків можна активувати увагу школярів, наприклад, наступним чином:
Як відомо, основним раціоном харчування сов є миші, а миші харчуються зерном. Отож питання: скільки зерна може зберегти одна сова за все життя? До речі, вага пташки всього 250 г.
Учні почнуть припускати різні варіанти, після цього можна їм повідомити:
За життя сова-неясип може зберегти аж 50 тон зерна! Адже кожна пташка живе в середньому 50 років. За рік вона з'їдає понад 1000 мишей, а кожна миша, в свою чергу, з'їдає в середньому 1 кг зерна за рік.
Навіщо: Такий прийом дозволить активізувати увагу школярів на уроці, наприклад, під час вивчення складної теми.
3. Прийом «Фантастична домішка»
В чому сенс: Прийом передбачає перенесення навчальної ситуації у незвичайні умови або середовище.
Приклад: На уроці географії під час вивчення планетарних закономірностей можна запропонувати школярам таке завдання:
Уявіть, що наша Земля зовсім не куля, а має форму куба! Як думаєте, чи відрізнялись би кліматичні умови на кубічній планеті в такому випадку?
У свою чергу, учні мають змоделювати ситуацію, аргументуючи власну точку зору.
Формат відповіді може бути наступним:
Розташування кліматичних поясів на планеті безпосередньо залежить від кута падіння сонячних променів, які потрапляють на її поверхню. В умовах кулястості Землі, кут сонячних променів на екваторі максимальний і зменшується у бік полюсів. Відповідно, від екватору до полюсів поступово зменшується температура нагріву поверхні Землі.
Якщо б Земля мала форму куба, на ній би було всього 3 кліматичні пояси: бокові грані мали б умови екваторіального поясу (кут падіння променів однаковий по всій площині кожної грані), нижня і верхня грані мали б умови сучасних арктичного та антарктичного кліматичних поясів, а перехідною зоною були б лише верхні та нижні ребра кубу. В межах них був би помірний кліматичний пояс.
Навіщо: Такий вид роботи дозволяє учням самостійно створювати алгоритм вирішення творчого завдання із залученням загальновідомих закономірностей чи певних фактів. Також при роботі в такому форматі у школярів виробляється навичка аргументації власної позиції.
4. Прийом «Ігрова мета»
В чому сенс: Вчитель пропонує учням виконати ряд однотипних завдань у форматі змагання між командами класу. Перемагає група учнів, яка перша та безпомилково виконає поставлену задачу.
Приклад: На уроці математики доцільно запропонувати кожній з команд вирішити в якості змагання складний математичний приклад у кілька дій. Кількість обчислень має бути на один менше за чисельність учнів у команді.
Так, перший учень проставляє послідовність математичних дій для вирішення прикладу, а інші по черзі виконують математичні дії. Перемагає та команда, яка перша правильно вирішить завдання.
Навіщо: В такий спосіб напрацьовується навичка командної роботи, а форма змагання сприяє виникненню потужної мотивації у більшості школярів.
5. Прийом «Знайди помилку»
В чому сенс: Вчитель викладає матеріал з теми уроку зі свідомо прихованою помилкою. Задача учнів виявити її одразу і пояснити, в чому саме хибність твердження.
Прийом запропонований Анатолієм Гіном у книзі «ПРийоми педагогічної техніки».
Форма А (найпростіша)
У молодших класах, привчаючи школярів до цього прийому, доречно підказувати жестами чи інтонацією «небезпечні місця». Для підвищення мотивації радимо кожного учня, який перший помітив помилку, певним чином чимось заохочувати. Можна нагороджувати, наприклад, медаллю «Хома Невіруючий», яка буде передаватися від учня до учня, або дарувати певні яскраві наліпки тощо.
Приклад:
Твердження: 2+2х2=8
Аргументація: Твердження невірне, адже в першу чергу виконується дія множення, а вже потім додавання. Отже, 2х2=4, а 2+4=6
Форма Б (середня важкість)
Учням надається текст з хибними твердженнями (наприклад, на уроках історії, біології, хімії, фізики тощо), або з помилками у написанні (наприклад, на уроках мовлення). Задача учнів виправити помилки, та пояснити в чому саме і чому запропонований варіант не є вірним.
Форма В (найскладніша)
У старших класах можна запропонувати ускладнену форму роботи: вчитель аргументовано доводить гіпотезу, яка завідомо є неправильною, а аргументація невірною.
Приклад гіпотези: З часом моря стають більш прісними.
Обгрунтування: Вся прісна вода, яка надходить в моря є прісною: по-перше, в них впадають води річок, які є прісними, по-друге, атмосферні опади, які також не є солоними.
Спробуйте додати сіль у стакан з водою. Що відбудеться? Так, сіль опуститься на дно. Отже, з часом в морях сіль, що міститься у воді кристалізується і опускається на дно. Цим пояснюється, що водойми мають різну солоність і всі вони поступово стануть зовсім прісними.
Контраргумент учнів: Вода, яка надходить в моря і океани дійсно є прісною, але вона все одно містить певний незначний вміст солі. А випаровується виключно прісна вода, сіль же залишається. Таким чином вміст солей у морях та океанах, навпаки поступово збільшується, накопичуючись.
Різний вміст солі у водоймах залежить не від ступеня осідання солі на дно, а від інтенсивності випаровуванності. Вона обумовлена кліматичними умовами регіону. Так, у тропічних широтах мала кількість опадів і висока ступінь випаровуваності, тому тут водойми найсолоніші.
Навіщо: В ході впровадження такого прийому у школярів напрацьовується навичка критичного сприйняття дійсності і уміння аргументувати свою думку.
