" Дон Кіхот " М. де Сервантес
8 клас
10 бер. 2020 р.
П'ять ігрових прийомів, які допоможуть зробити урок цікавим
Добірка універсальних ігрових прийомів для активізації уваги учнів та підвищення їх пізнавального інтересу на уроках.
Помічаєте, що під час уроку учні втрачають увагу? Таке буває, особливо при вивченні нового матеріалу. А що ж робити, коли за програмою треба все ж таки «вичитати» основну теорію?
Щоб урок не перетворився на лекцію, спробуйте під час заняття переключати увагу учнів. Для цього якнайкраще змінювати форму роботи з пасивного вивчення до активного навчання. Пропонуємо добірку простих і цікавих прийомів для цього:
1. Прийом «Так чи ні»
В чому сенс: Вчитель загадує певне число, літературного героя, явище природи тощо, а задача учнів віднайти відповідь. Головна умова – учні мають послідовно задавати питання, на які вчитель може відповідати лише «так», «ні» чи «не суттєво».
Приклад: На уроці природознавства вчитель, наприклад, загадує слово «Місяць».
Приклад діалогу:
— Це небесне тіло?— Так!— Воно газоподібне?— Ні!— Ми можемо його побачити на небі без телескопу?— Так!— Воно з хвостом?— Ні!— Ми бачимо його щоночі?—Так!—Ми бачимо його детально?—Так!—Це супутник Землі?—Так!—Це Місяць!
Навіщо: Цей прийом дозволяє формувати навички системного мислення, відбирати потрібні факти, пов'язувати їх між собою у єдиний логічний ланцюжок.
Для того, щоб зменшити галасливість при роботі, вчитель попередньо має зазначити, що питання краще задавати послідовно, не перебиваючи та поважаючи один одного.
2. Прийом «Здивуй-но!»
В чому сенс: Вчитель задає учням, здавалося б, просте запитання, над яким вони і не замислювались. А після припущень школярів повідомляє їм цікавий факт на цю тему.
Приклад: На уроці біології під час вивчення харчових ланцюжків можна активувати увагу школярів, наприклад, наступним чином:
Як відомо, основним раціоном харчування сов є миші, а миші харчуються зерном. Отож питання: скільки зерна може зберегти одна сова за все життя? До речі, вага пташки всього 250 г.
Учні почнуть припускати різні варіанти, після цього можна їм повідомити:
За життя сова-неясип може зберегти аж 50 тон зерна! Адже кожна пташка живе в середньому 50 років. За рік вона з'їдає понад 1000 мишей, а кожна миша, в свою чергу, з'їдає в середньому 1 кг зерна за рік.
Навіщо: Такий прийом дозволить активізувати увагу школярів на уроці, наприклад, під час вивчення складної теми.
3. Прийом «Фантастична домішка»
В чому сенс: Прийом передбачає перенесення навчальної ситуації у незвичайні умови або середовище.
Приклад: На уроці географії під час вивчення планетарних закономірностей можна запропонувати школярам таке завдання:
Уявіть, що наша Земля зовсім не куля, а має форму куба! Як думаєте, чи відрізнялись би кліматичні умови на кубічній планеті в такому випадку?
У свою чергу, учні мають змоделювати ситуацію, аргументуючи власну точку зору.
Формат відповіді може бути наступним:
Розташування кліматичних поясів на планеті безпосередньо залежить від кута падіння сонячних променів, які потрапляють на її поверхню. В умовах кулястості Землі, кут сонячних променів на екваторі максимальний і зменшується у бік полюсів. Відповідно, від екватору до полюсів поступово зменшується температура нагріву поверхні Землі.
Якщо б Земля мала форму куба, на ній би було всього 3 кліматичні пояси: бокові грані мали б умови екваторіального поясу (кут падіння променів однаковий по всій площині кожної грані), нижня і верхня грані мали б умови сучасних арктичного та антарктичного кліматичних поясів, а перехідною зоною були б лише верхні та нижні ребра кубу. В межах них був би помірний кліматичний пояс.
Навіщо: Такий вид роботи дозволяє учням самостійно створювати алгоритм вирішення творчого завдання із залученням загальновідомих закономірностей чи певних фактів. Також при роботі в такому форматі у школярів виробляється навичка аргументації власної позиції.
4. Прийом «Ігрова мета»
В чому сенс: Вчитель пропонує учням виконати ряд однотипних завдань у форматі змагання між командами класу. Перемагає група учнів, яка перша та безпомилково виконає поставлену задачу.
Приклад: На уроці математики доцільно запропонувати кожній з команд вирішити в якості змагання складний математичний приклад у кілька дій. Кількість обчислень має бути на один менше за чисельність учнів у команді.
Так, перший учень проставляє послідовність математичних дій для вирішення прикладу, а інші по черзі виконують математичні дії. Перемагає та команда, яка перша правильно вирішить завдання.
Навіщо: В такий спосіб напрацьовується навичка командної роботи, а форма змагання сприяє виникненню потужної мотивації у більшості школярів.
5. Прийом «Знайди помилку»
В чому сенс: Вчитель викладає матеріал з теми уроку зі свідомо прихованою помилкою. Задача учнів виявити її одразу і пояснити, в чому саме хибність твердження.
Прийом запропонований Анатолієм Гіном у книзі «ПРийоми педагогічної техніки».
Форма А (найпростіша)
У молодших класах, привчаючи школярів до цього прийому, доречно підказувати жестами чи інтонацією «небезпечні місця». Для підвищення мотивації радимо кожного учня, який перший помітив помилку, певним чином чимось заохочувати. Можна нагороджувати, наприклад, медаллю «Хома Невіруючий», яка буде передаватися від учня до учня, або дарувати певні яскраві наліпки тощо.
Приклад:
Твердження: 2+2х2=8
Аргументація: Твердження невірне, адже в першу чергу виконується дія множення, а вже потім додавання. Отже, 2х2=4, а 2+4=6
Форма Б (середня важкість)
Учням надається текст з хибними твердженнями (наприклад, на уроках історії, біології, хімії, фізики тощо), або з помилками у написанні (наприклад, на уроках мовлення). Задача учнів виправити помилки, та пояснити в чому саме і чому запропонований варіант не є вірним.
Форма В (найскладніша)
У старших класах можна запропонувати ускладнену форму роботи: вчитель аргументовано доводить гіпотезу, яка завідомо є неправильною, а аргументація невірною.
Приклад гіпотези: З часом моря стають більш прісними.
Обгрунтування: Вся прісна вода, яка надходить в моря є прісною: по-перше, в них впадають води річок, які є прісними, по-друге, атмосферні опади, які також не є солоними.
Спробуйте додати сіль у стакан з водою. Що відбудеться? Так, сіль опуститься на дно. Отже, з часом в морях сіль, що міститься у воді кристалізується і опускається на дно. Цим пояснюється, що водойми мають різну солоність і всі вони поступово стануть зовсім прісними.
Контраргумент учнів: Вода, яка надходить в моря і океани дійсно є прісною, але вона все одно містить певний незначний вміст солі. А випаровується виключно прісна вода, сіль же залишається. Таким чином вміст солей у морях та океанах, навпаки поступово збільшується, накопичуючись.
Різний вміст солі у водоймах залежить не від ступеня осідання солі на дно, а від інтенсивності випаровуванності. Вона обумовлена кліматичними умовами регіону. Так, у тропічних широтах мала кількість опадів і висока ступінь випаровуваності, тому тут водойми найсолоніші.
Навіщо: В ході впровадження такого прийому у школярів напрацьовується навичка критичного сприйняття дійсності і уміння аргументувати свою думку.
8 бер. 2020 р.
Хвилинка здоров'я "Напруга - розслаблення"
Учням пропонується встати прямо і зосередити увагу на правій руці, напружуючи її наскільки можливо сильно.
Через кілька секунд напругу скинути, руку розслабити.
Виконати аналогічну процедуру по черзі з правою і лівою рукою, правою і лівою ногами, хребтом, шиєю, мозком.
Ця вправа реально діє! (Перевірила на собі.)
Робіть її разом з учнями, коли маєте 5-й – 6-й урок.
Використано матеріали з сайту Натхненник
А.-М. Богосвятської
А.-М. Богосвятської
7 бер. 2020 р.
Розвиток креативності на уроках літератури: актуальність та способи реалізації
Актуальні проблеми розвитку креативності в сучасній школі, її реальне значення для життя людини. 3 типи завдань для розвитку креативності, які ви зможете використати вже сьогодні.
Чи ставляться в середній школі до розвитку креативності належним чином? Пригадайте, будь ласка, себе чи своїх дітей у дитячому садочку – ледь не щодня додому приносились малюнки, різні саморобки. Декілька разів на рік готувалися до вистав у садочку, на які могли прийти батьки. Але, на жаль, з переходом до середньої школи акцент на творчості стає менш відчутним.
Мова про те, що розширене вивчення точних, природничих наук, забирає час у творчих дисциплін. Ще декілька років у середній школі буде малювання та музика, але потім – акцент на «серйозних» дисциплінах.
Quo vadis?
Виходить, що з приходом до школи творчий потенціал дитини поступово зменшується, хоча від природи всі мають схильність до творення нового і прекрасного. Змінюються пріоритети і для вчителів, і для школярів. Фактично ми маємо ситуацію, коли діти виконують чужу волю, не маючи можливості відхилитися від заданого алгоритму. Всі ми добре розуміємо, чому так відбувається – контроль за учнем на уроці спрощується.
За твердженням психологів, через десять років трансформується світосприйняття суспільства, надто простими це не буде, тому варто готуватися до змін. На педагогах лежить завдання – навчити дитину сприймати ці зміни, адаптуватися до них. У цьому разі трансформація буде менш болючою. Як досягти такого результату?
Практикуйте креативний підхід для виконання звичних завдань. Навчайте по-новому, розвивайтесь. Викиньте старі конспекти та перейдіть до наочності чи ігрового процесу. Дозвольте дітям самим шукати цікаві рішення тривіальних задач. Хай вони помиляються на цьому шляху, у ваших силах направити їх у потрібному напрямку.
Творче розвинені діти можуть:
- Зрозуміти позицію практично кожного, з ким будуть спілкуватися.
- Критично мислити, шукати правду та першоджерела.
- Добре сприймати зміни та адаптуватися до нових умов.
- Шукати виходи з критичних чи проблемних ситуацій.
- Генерувати нові ідеї та успішно їх втілювати.
З огляду на сказане, може здатися, що у середньої школи фактично немає можливостей розвивати креативність в дитині. Це хибна думка, адже можна знайти творчий підхід у викладанні будь-якого предмету. У цій статті ми розглянемо можливості розвитку креативності на прикладі уроків з літератури, оскільки цей предмет поки що дає більше шляхів для цього.
Завдання з креативності на уроках літератури
Наведемо цитату Джорджа Короса, канадського педагога, автора низки книг, зокрема й «Інноваційне мислення». Він пише: «Творчість – це те, де ми починаємо мислити інакше, інновація – це те, де творчість оживає. Для мене важливо змусити учнів побачити себе як творців, бо реальне навчання починається тоді, коли вони самі творять щось». Погодьтесь, це вагомий аргумент для того, щоб почати запроваджувати інновації на уроках.
Запропонуйте школярам такі типи творчих робіт:
Цікавий критичний аналіз
Досить просто піти за старою схемою у процесі аналізу художнього твору. Алгоритм такого розбору міститься в усіх підручниках, його практична цінність у тому, що він дає загальне уявлення про твір. Але чи дає розуміння? Можливо, є сенс урізноманітнити процес аналізу твору.
Запропонуйте виконати аналіз твору у зручній формі (усній чи письмовій). Нехай дитина виходить за рамки, нехай говорить з позиції свого розуміння. Це гарантує краще запам’ятовування, допоможе учню зрозуміти, що твір багатогранний. І кожна з граней там, де він її побачив.
До вашої уваги типова схема аналізу драматургічного чи епічного твору:
- Короткі відомості про автора.
- Історія написання і видання твору.
- Життєва основа.
- Жанр.
- Конфлікт.
- Тема, ідея, проблематика твору.
- Композиція твору, конфлікт особливості сюжету, їхня роль у розкритті проблем.
- Значення позасюжетних елементів (епіграфи, авторські відступи, присвяти, назви тощо).
- Система образів, творення характерів.
- Мовостильова своєрідність твору.
- Підсумок (художня цінність твору, значення для процесу).
- Власна думка.
Спробуйте більш творчо підійти до цієї схеми, хай вона лишається базовою. Діти можуть асоціативно поєднувати усі ці пункти, досліджуючи причинно-наслідкові шляхи. Якщо учень пропонує свій варіант визначення ідеї чи проблеми, при цьому пояснює його, не поспішайте виправляти школяра, підводячи його під стандарт книги. Краще похвалити та за потреби пояснити власну позицію стосовно того чи іншого питання.
Ще цікавий підхід – використати компаративний аналіз, це актуально для вчителів і української, і зарубіжної літератури. Порівняти можна такі програмні твори:
- Ліна Костенко «Бузиновий цар» – Гете «Вільшаний король».
- Карпенко-Карий «Мартин Боруля» – Мольєр «Міщанин-шляхтич».
- Байки Леоніда Глібова та Івана Крилова.
- І. Котляревський «Енеїда” – Вергілій «Енеїда».
Можна йти ще далі та порівняти тексти та втілення в кіно чи театрі:
- «Тіні забутих предків» М. Коцюбинського та фільм С. Параджанова.
- «Ромео і Джульєтта» Шекспіра: текст, вистава та один з фільмів.
Список орієнтовний, його можна продовжувати. Цінність такого підходу у можливості поглиблено вивчити твір, оцінити його положення у світовому літературному контексті.
Звісно, можна дати опорний конспект, але не обмежуйте свого слухача. Завдяки завданням цього типу кожен учень зможе побудувати власний логічний ланцюжок для запам’ятовування та розуміння твору.
Перепишіть фінал, продовжте книгу
Написання творів для більшості учнів ніколи не було легкою справою, а з початком епохи інтернету, ситуація стала ще гіршою. Дитині простіше знайти твір на задану тему в мережі, ніж написати щось самостійно. Хтось мириться з таким положенням (мовляв, щось принесли, то й добре), хтось категорично негативно до цього ставиться. Потурати цьому однозначно не варто, краще регулярно виконувати творчі завдання, які допоможуть розкритися.
У якості творчого завдання на контрольній роботі запропонуйте написати уявне продовження того чи іншого твору. Дайте інструмент, з яким дитина зрозуміє, що їй підвладно кардинально змінити світ книги (для початку).
Інколи трапляється, що класичні твори української чи зарубіжної літератури даються важко, особливо, якщо вони великі за обсягом. Після їх огляду у дітей лишається певний осад. Або інша ситуація – твір важкий через сумний фінал, складну проблему. Використайте завдання такого типу: “Уяви, що Голова “чорного трибуналу” у фіналі “Я (Романтика)” робить вибір не вбивати. Як складеться його доля після цього?”.
На жаль, як показує практика, діти часто не розуміють завдання, оскільки в них живе думка – автор написав твір, все, переробляти його не можна. Така несвобода формує вельми категоричну особистість, яка навіть не знає, що МОЖНА вийти за певні межі.
Уявіть себе на місці якогось героя
Подібні завдання можна давати з перших класів. Діти вже можуть поставити себе на місце казкового персонажа, зрозуміти хибність чи правильність його вчинків, зрозуміти для себе варто щось робити чи ні.
Подібне завдання для учнів середньої та старшої школи – це шанс висловитись устами іншої, абстрагованої особи. У підлітковому віці важливо, щоб тебе почули, але сміливості щось сказати не завжди вистачає. А ось можливість поставити себе на місце іншого та висловити думку його устами, є дуже цінним з психологічної та творчої точки зору.
Запропонуйте завдання такого типу: “Уявіть себе на місці героя новели М. Коцюбинського “Intermezzo”. Опиши свої відчуття, коли ти вперше вийшов у поле”.
Два останні завдання не лише допоможуть розвинути уяву та творчі здібності учня, а й покажуть рівень знань, адже без знання книги досить складно вигадати її продовження. Таким чином буде досягнуто одразу декілька результатів: закріплення матеріалу, розвиток творчості, поглиблене розуміння того чи іншого художнього світу.
Досить корисним вважається залучення ігрових моментів: вікторини, командні змагання а знання тої чи іншої теми. Але не забувайте, що не всі діти здатні розкритися у змаганні, інколи навпаки вони стають більше закритими. Використовуйте усі можливості – і командні, і індивідуальні, щоб кожен учень міг проявити себе.
Замість висновків
Наостанок хочеться сказати, що вчителю також необхідно розвивати свою креативність, щоб стати прикладом для своїх учнів. Розвиток інтелекту має йти поруч із розвитком творчих здібностей для виховання гармонійної особистості, яка зможе ходити крізь стіни, говорити з єдинорогом, пити чай на місяці разом з маленьким добрим тиранозавром, чиї лапки надто короткі, щоб тримати чашку (і байдуже, що це лише в уяві).
5 бер. 2020 р.
Топ-10 книг для вчителів
Декілька цікавих книг, які «прокачають» професійні навички вчителя.
Рецепт затишного вечора: заваріть чашку ароматного чаю, візьміть теплу ковдру та закутайтесь у неї, посадіть поруч котика (не обов'язково, але не завадить). Останній штрих – оберіть цікаву книгу та насолоджуйтеся читанням.
1. Алан Кроуфорд, Венді Саул «Технології розвитку критичного мислення учнів»
Книга містить близько 60 методів і прийомів для інтерактивного навчання та розвитку критичного мислення. У тексті описана концептуальна модель «базові уроки»: так звана стенограма кожного уроку, в якій описано діяльність учителя та учнів.
2. Брайан Трейсі «Досягнення максимуму. 12 принципів»
Книга Брайан Трейсі допомагає читачам усвідомити важливість думок у нашому житті та розібратися у тому, чому одні люди успішніші за інших. Книга підходить амбіційним особам, які прагнуть ставати кращими з кожним днем. Автор описує 12 законів, які можуть привести людину до успіху. Також він розказує, як притягувати до себе корисних людей, цінні ідеї та нові можливості, які допоможуть досягти бажаної мети. Автор говорить про те, що діти навчаються, копіюючи поведінку дорослих, які знаходяться поруч. Тож якщо вчитель займатиметься своїм розвитком, це послужить гарним прикладом для учнів.
3. Мері Шіді Курсінка «Виховання надзвичайної дитини»
Ця книга – своєрідний порадник для вчителів та батьків. У ній авторка розглядає стосунки у сім'ї через призму психології. Учителям стане корисною інформація про те, як треба поводитися з активними дітьми і допомагати розвивати їхні здібності. Авторка пише про взаємини батьків та їхніх дітей, але чимало порад будуть корисними і вчителям. Мері допомагає виявити та зрозуміти причини дивної поведінки дитини, а також гасити конфлікти та емоційні атаки.
4. Дейл Карнегі «Як виробити впевненість у собі та впливати на людей, виступаючи публічно»
Книга чудово підійде тим, кому доводиться часто виступати публічно. Тобто – вчителям! Дейл Карнегі стверджує, що наш голос – це інструмент, у якому приховані дивовижні можливості, які допоможуть досягти успіху. Автор книги розпочинав кар’єру як ведучий психологічних тренінгів та навчав мистецтву публічних виступів. Карнегі вважав ораторське мистецтво життєво необхідною навичкою, без якої неможливо досягти вершини.
5. Девід Брукс «ДНК особистості»
Книга для саморозвитку вчителів. Вона про те, чому потрібно переглянути власні пріоритети та зосередитися на внутрішніх чеснотах. Автор презентує низку історій, які допоможуть читачеві краще пізнати себе, знайти власні стратегії гартування характеру та досягти душевної гармонії. Автор руйнує стереотип про те, що самовпевненість, статус та матеріальна забезпеченість – головні запоруки щасливого життя.
6. Ельвіра Сараб’ян «Навчіться говорити так, щоб вас почули. 245 простих вправ за системою Станіславського
Учителі мають говорити чітко та зрозуміло, бо саме від цього залежить легкість сприйняття дітьми інформації. У книзі показано 245 вправ, які покращать ораторські здібності читача, зроблять голос «гіпнотичним» та допоможуть позбутися мовленнєвих дефектів. До того ж у книзі є поради, які допоможуть запам'ятовувати великі об'єми інформації.
7. Піко Айєр «Мистецтво спокою. Пригоди на шляху в нікуди»
Автор у книзі використовує власний досвід у подорожах та життєві надбання Леонарда Коена, Махатми Ганді, Марселя Пруста та Емілі Дікінсон. Піко Айєр також розкриває правду про вплив спокою на гостроту розуму у сучасному шаленому ритмі життя. Письменник пише про те, що існує давнє мистецтво, яке здатне навчити людину переосмислювати своє життя.
8. Ніна Джексон «Чудовий учитель. Як працювати зі складними учнями та батьками і отримувати задоволення від професії»
У книзі авторка відповідає на найбільш поширені запитання вчителів. Що робити, якщо діти не хочуть навчатися? Ваші колеги-консерватори не бажають підтримувати нові методи навчання? Батьки не поважають учительський підхід до роботи? Кожній із цих проблем Ніна Джексон присвятила окремий розділ. Також працівники освіти почерпнуть знання про те, як ладити з дітьми із дислексією, із синдромом порушення активності та уваги чи аутизмом. У книзі є кілька плей-листів із музикою, які, на думку авторки, допоможуть учням краще засвоювати матеріал.
9. Брайан Трейсі «Зроби це зараз. 21 чудовий спосіб зробити більше за менший час»
Брайан Трейсі ділиться із читачами своїми відкриттями та спостереженнями, що пов'язані з ефективним розподілом часу. У книзі показано, як можна вийти із зони комфорту, щоб добитися вирішення складних задач, які людина полюбляє відкладати «на потім».
10. Тал Бен — Шахар «Парадокс перфекціоніста»
Автор пише про те, що прагнення бути ідеальним досить часто заважає людині стати щасливою. Ця книга допомагає подолати бар'єр і вчить відмовляти тим речам, які, як нам здається, допомагають зробити життя перефектним. Тал Бен наголошує на тому, що кожен має бути оптималістом – намагатися тримати баланс між силою та можливостями.
А ви яку книгу порадите прочитати?
4 бер. 2020 р.
Аналізуємо казки і книги за методом Джозефа Кемпбелла
Метод аналізу книг та казок, що допоможе поглибити розуміння структури історій.
Із зародженням літератури людство неодноразово задавалося питанням – чи є якийсь універсальний сюжет, формула? Знайти його вдалося Джозефу Кемпбелу, який ввів поняття «мономіфу» – мега-сюжету, що лежить в основі багатьох історій: від казок до романів. Концепція, винайдена дослідником міфології, є вкрай простою, але дає ключ до класифікації і глибшого розуміння багатьох текстів.
Що таке мономіф?
Уперше термін з’явився у науковій праці «Герой із тисячею облич» (1949). Згідно з теорією Кемпбела, подорож героя поділяється на кілька етапів. Зі звичайного світу герой потрапляє у незвичний, сповнений небезпек і випробувань. Там він чинить подвиги, у ході яких отримує дар (магічний предмет, титул, наречену) і опиняється на межі смерті, але дивовижним чином рятується. З отриманим даром він повертається додому та несе мудрість/добробут іншим людям.
Таким чином, в основу багатьох історій, на думку дослідника, покладено одну сюжетну структуру, що відображує класичний сюжет – дорослішання, ініціація та застосування здобутих знань на благо суспільства. З варіаціями ця історія повторюється у казках та міфах різних народів, що вказує на її надважливе значення для розвитку культур у будь-яких куточках нашої планети.
Структура мономіфу
У найпростішому вигляді його етапи можна відобразити як: відбуття – ініціація – повернення, що відповідає перетворенню молодого члена суспільства на зрілу і сильну особистість.
Як правило, на початку казки герой мешкає з батьками, утім, певна проблема, особа чи внутрішнє відчуття спонукають його покинути дім. Таку ситуацію називають «покликом до мандрів». Інколи герой намагається відкинути поклик та відмовитися від долі, але вона у будь-якому випадку наздоганяє його.
Обираючи шлях, герой отримує магічне заступництво (боги, гноми, чарівні звірі, фея-хрещена та ін.). Інколи це стається одразу, а інколи після того, як персонаж перетинає кордон безпечного світу та стає на шлях пригод. Долаючи перешкоди, мандрівник демонструє винахідливість, хоробрість, повагу до старших тощо. Переборюючи спокуси та долаючи перепони, він дорослішає та нерідко здобуває королівський статус (стає рівним батьку/матері/наставнику).
Далі герой опиняється в обставинах, які прирівнюються до смерті (перебуває у череві тварини, спить мертвим сном, порубаний на шматки, зварений у казані тощо.), але виходить із них неушкодженим, чи навіть із новими можливостями (незворотна якісна зміна), долає основну проблему, перемагає лиходія, отримує магічний предмет (або статок) та повертається додому.
У деяких випадках повернення відбувається без проблем, тоді як у інших персонаж має втекти від велетня чи відьми, або стикається зі заздрістю (братів чи сестер) удома, але закріплює свій новий статус, одночасно позбавляючися неприємностей, які спонукали його піти з дому на початку.
Де його можна застосувати?
Казки та міфи мають найбільш універсальні сюжети, тому знайти риси мономіфу в них дуже просто. Дванадцять подвигів Геракла, міфи про Одіна, спуск богині Інанни у потойбіччя, пригоди Гільгамеша… Усі вони мають спільні елементи – подорож, проблема, потяг до пригод, випробування, повернення у світ із новою силою/знаннями.
Цей же шаблон легко віднаходиться у багатьох казках:
- «Червона шапочка» – життя з матір’ю; хвороба бабусі; подорож заради допомоги; зустріч із вовком, який з’їдає дівчинку (ініціація) та нове народження з черева звіра цілою та неушкодженою.
- «Гензель і Гретель» (аналогічні історії: «Хлопчик-мізинчик», «Івасик-Телесик», численні сюжети, де дві сестри почергово відправляються у ліс, аби служити чаклунці, ведмедю, або лісовому духу) – життя з батьком; похід у ліс (ініціація); зустріч із чаклункою та її вбивство; повернення додому зі скарбами.
- «Білосніжка» – життя з мачухою; спроба вбивства і потрапляння у ліс; зустріч із гномами; отруєне яблуко; воскресіння та повернення на трон.
- «Три апельсини» – життя при дворі; прокляття старої жінки; початок подорожі; зустріч із трьома феями; проникнення у сад зі сторожем і викрадення апельсинів; загибель двох дівчат, що виходять з чарівних апельсинів і порятунок третьої; підступ старої прачки, яка видає себе за наречену; розкриття обману.
За аналогічною схемою можна розглядати книги чи романи. Варто пам’ятати, що художня література описує конкретні випадки і ситуації, тоді як казка, навпаки, тяжіє до універсального, узагальненого досвіду. Саме тому остання демонструє мономіф у найбільш чистій його формі.
Частково або повністю етапи мономіфу присутні у таких книгах, як: «Подорож Нільса з дикими гусаками», «Убити пересмішника», «Володар перстів», «Квіти для Елджернона», «Анна Кареніна», «Аліса в країні чудес», «Гамлет» та ін. Аби зробити аналіз цікавішим для дітей, можете розглянути етапи мономіфу у відеоіграх, або популярних пригодницьких фільмах: «Голодні ігри», «Чорна пантера», «Моана», «Король лев» , «Назад у майбутнє» та ін.
Попросіть учнів проаналізувати казки: «Попелюшка», «Кіт у чоботях», «Снігова королева», «Дикі лебеді», «Віслюча шкура», «Гидке каченя», «Красуня і чудовисько», «Колобок» (приклад невдалої ініціації через пихатість головного героя та неповагу до тварин-предків) використовуючи такі запитання:
- Де та з ким живе герой на початку?
- Як виглядає поклик до подвигу, подія, що вириває з буденного, звичного світу?
- Хто його/її друзі, помічники?
- Які випробування?
- Коли відбувається критична, найбільш небезпечна ситуація?
- Чи вдалося герою без перешкод повернутись додому (можливо, він знаходить щастя на новому місці)?
Завдяки цьому аналізу учні знайдуть багато спільного у казках, фільмах та міфах. Навіть там, де зовсім не очікували! Крім того, вони навчаться розуміти будову сюжету, адже мономіф відповідає одній із найбільш популярних сюжетних структур.
Підписатися на:
Дописи (Atom)